Ексклюзив за безцінь: як придбати меблі у Європі вдесятеро дешевше, ніж в Україні

12.10.2017 09:08

У 1949 році у Парижі був заснований громадський рух під назвою Emmaus. Мета об’єднання – допомогти бідним людям отримати все необхідне для життя: починаючи від одягу, книг та посуду, і закінчуючи меблями та побутовою технікою. З того часу рух активно розвивався, з’являлися все нові і нові осередки, і зараз цей соціальний проект існує у 39-ти країнах світу: в Африці, Південній Америці, Азії та Європі.

Найбільша кількість магазинів – 197 – знаходиться у Франції. У сусідніх європейських країнах зазвичай нараховується від одного до двадцяти осередків. Магазини Emmaus є у таких країнах як Німеччина, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Данія, Іспанія, Фінляндія, Франція, Італія, Нідерланди, Польща, Португалія, Велика Британія, Румунія, Швеція, Швейцарія та Україна (єдиний ярмарок знаходиться у Львові).

Торгівельна зала Emmaus у Парижі

Торгівельна зала Emmaus у Парижі

 

Благодійні магазини стирають межу між заможним та бідним покупцем. Приміром, в той час як вартість антикварного стільця чи крісла у традиційному ритейлі у Франції може з легкістю сягати кількох сотень або тисяч євро, в комуні Emmaus цю ж річ можна придбати у десятки разів дешевше.

Товари тут умовно можна поділити на три групи: 1) антикваріат у чудовому стані; 2) сучасні меблі, які виглядають майже, як нові; 3) меблі, які потребують мілкої реставрації (відшліфувати, підфарбувати, прикрутити шуруп). Найдешевші, звісно, меблі із третьої групи. Приміром набір із письмового столу, тумби та полички можна купити за 50 EUR.

Так чи інакше, роздивляючись цінники, важко повірити в те, що на них написано. Приміром, шкіряний диван у ідеальному стані продають по 120 EUR (в Україні таку ж вживану річ продають за 10-20 тис. грн.), дубовий директорський письмовий стіл – 135 EUR (у нас він коштує 10-15 тис. грн.), набір із шести антикварних стільців із витонченою різьбою та солом’яними спинками – 60-80 EUR (такі ж антикварні стільці в Україні продають по 1200-3000 грн. за штуку). При цьому, із продавцями можна торгуватися, як на базарі. Як показала практика, ціну можна знизити на 20-50%.

Шкіряний диван за 120 євро

 

Звідки беруться дешеві меблі

Emmaus використовує три способи, як роздобути їх безкоштовно.

По-перше, до компанії звертаються люди, які готові пожертвувати непотрібні їм речі. При цьому, крім меблів, дарують усе: одяг, домашній текстиль, дитячі візочки, велосипеди, побутову техніку. Тому вибір товарів у покупців – величезний.

Парижани самі телефонують нам і просять забрати свій крам, – пояснює продавець Emmaus Француа, який вже десять років у комуні. – Ми приїздимо, вантажимо меблі. І їм добре – бо вони гарну справу роблять, і нам добре – маємо товар і маємо що запропонувати.

По-друге, співробітники Emmaus збирають меблі, які французи виставляють за поріг дому як непотрібні.

Коли парижани роблять ремонт або переїжджають в інше місце, вони позбуваються від старих диванів, шаф та стільців. Побачити чепурну, хоч і старомодну канапу біля будинку у спальному районі міста – звична справа, – розповідає українка Ольга, яка рік тому переїхала до Парижу із чоловіком. – Такі меблі може забрати сусід. В іншому ж випадку за ними обов’язково приїдуть такі компанії як Emmaus.

Парижани кажуть, що продавати меблі через інтернет тут не вигідно через те, що вантажні перевезення – дуже дороге задоволення. Тому й виходить так, що навіть недорога шафа обійдеться покупцю за ціною нової через те, що доставка коштує дорожче за саму покупку. Продають в мережі лише в тих випадках, коли знаходиться покупець, який живе неподалік. Також шанс мають суперекслюзивні дорогі речі.

Ось чому власникам вживаних меблів не залишається нічого іншого, як виносити речі на вулицю або віддавати їх благодійникам.

Цим і користуються працівники Emmaus. Вони їздять по місту та його околицям, збирають у свою вантажівку нікому не потрібні речі, і привозять їх у магазини. І дефіциту у благодійній допомозі комуна не відчуває: нові речі приходять регулярно – раз на тиждень.

По-третє, Emmaus – розкручений бренд, і з ним співпрацює чимало крупних компаній. Бізнес-партнери із задоволенням віддають для малозабезпечених свої вживані офісні меблі, і таким чином здобувають собі позитивний імідж благодійників в очах суспільства.

Ексклюзив за безцінь

Ціна на товари у магазинах Emmaus – символічна, адже активісти орієнтуються на бідного покупця, який ледве зводить кінці з кінцями.  Виручка з проданих речей також іде на благородну справу – допомогу бездомним та родинам, які опинилися у скрутному становищі.

Найцінніше у цих магазинах те, що тут можна знайти справді унікальні речі: антикварні антресолі (50-100 EUR), буфети (50-120 EUR) та крісла із гобеленами (50 EUR), яким часом більше сотні або двох сотень років. Парадокс: ці ж речі продають на знаменитому блошиному ринку у Парижі Сент-Уан у десятки разів дорожче. Причина проста: ці місця перетворилися на Мекку для туристів, і продавці свідомо піднімають ціни.

Ліниві туристи не знають про існування комуни для бідних, адже в путівниках про неї – ні слова. До того ж, натрапити на такий магазин випадково теж майже неможливо, адже ці магазини ховаються у передмістях у непримітних складських приміщеннях та старих вагончиках. Тому покупки тут здійснює лише місцева публіка.

До нас приходять не лише знедолені. Нерідко заходять дизайнери, реставратори, які доводять старовинну річ до ладу і продають її за шалені кошти на аукціоні. Інколи заходять і продавці із блошиних ринків – і перепродують наші меблі втридорога, – розповідає продавець Олег, росіянин, який переїхав до Парижа 12 років тому.

На блошиному ринку Сент-Уан старовинні речі продають в рази дорожче, ніж на Emmaus

 

Олег показує старовинну дерев’яну шафу у японському стилі, розмальовану різнокольоровими драконами та квітами лотосу. Біля неї – буфет із цього ж набору. Усе разом – 90 EUR. Лівіше – журнальний столик із кам’яними вставками, вигравіюваними у формі кленового листя за 30 EUR. На ньому стоїть скляна лампа фірми Тіффані із мозаїки за 10 EUR.

Це французький стиль – коли у сучасній квартирі стоїть старовинна шафа або стіл. І обов’язково не реставрований, такий, щоб від нього віяло духом старовини. Французи дуже пишаються, коли вдома є така річ і обов’язково акцентують увагу гостей на ній, – каже Олег.

Як довезти меблі в Україну

В інтернет-магазинах можна знайти антикварні речі. Але коштують вони дуже дорого

 

Деякі українці уже встигли зробити бізнес на перепродажі унікальних меблів. Вони купують речі за безцінь, перевозять їх до України і відкривають власні магазини із вивіскою «Вживані ексклюзивні меблі із Європи». Ціни у таких магазинах кусаються: диван продають за 30-40 тис. грн., крісла – за 15 тис. грн., стільці – від 1 тис. грн. і дорожче. Підприємці із меншим бюджетом возять меблі на власних фургонах і виставляють їх прямісінько на вулиці – на блошиних ринках. Ціна товару відрізняється від оригіналу в 4-5 разів.

Головне питання, яке потрібно вирішити, щоб отримати ексклюзив за безцінь – це доставка. Є два варіанта:

1) дорожчий – звернутися до українських спеціалізованих компаній, які займаються міжнародними вантажними перевезеннями (вартість перевезення буде коштувати в 1,5 рази дорожче, ніж самі меблі);

2) дешевший – знайти в Україні водія – дальнобійника, маршрут якого співпадає з адресом магазину та містом доставки (ціна перевезення буде дорівнювати ціні меблів).

Магазини Emmaus дають покупцеві два-три тижні на те, щоб він забрав свою покупку. Тому з перевізником варто домовлятися заздалегідь. Меблі дають в обмін на чек.

Кожна одиниця товару має свій код. Ми даємо вам талон і квитанцію, а на продану річ клеїмо відповідний надпис. Але якщо ви не повернетеся через три тижні, меблі можуть бути продані повторно – адже вони займають площу в магазині, за яку ми платимо орендну плату, – пояснює Франсуа.– Такі випадки, нажаль, трапляються. У разі, якщо покупець приїхав запізно, замість дивану, за який він заплатив, ми пропонуємо схожий екземпляр. Але це радше виняток, ніж правило.

Власний досвід

Ідея придбати вживані меблі у Франції виникла у мене після ретельного моніторингу вітчизняного ринку. Побувавши в кількох десятках магазинів та вивчивши контент чи не всіх спеціалізованих інтернет-сайтів, стало ясно, що у нас є два варіанти: або купувати хороші меблі за шалені гроші, або задовільнитися дешевою неякісною продукцією, яку через кілька років доведеться міняти на нову.

І в жодному із варіантів не було місця для чогось ексклюзивного. Дизайнерські та антикварні речі в Україні продають по космічним цінам. Приміром, крісло від українського (!) дизайнера, яке мені сподобалося, коштувало 40 тисяч гривень. А купувати абищо не хотілося.

Аби поєднати приємне з корисним, ми включили Париж у наш літній євромаршрут. Оскільки авіаквитки ми купували заздалегідь, то дорога на двох по маршруту Барселона-Париж-Вроцлав-Львів-Київ обійшовся у 88 EUR. Причому, автобусом ми їхали із Вроцлава до Львова, а зі Львова до Києва добиралися потягом.

У Парижі працює близько десятка магазинів Emmaus, в яких можна придбати меблі. Але для того, щоб підібрати ідеальні варіанти для нашого інтер’єру, нам знадобилося відвідати всього дві локації, що знаходяться на відстані двох кілометрів одна від іншої.

Купуючи кілька предметів в одному місці, нам вдалося виторгувати 40% знижки. Приміром, дубовий письмовий стіл, який продавали за 210 EUR, ми купили за 135 EUR, а дизайнерський круглий журнальний столик із кам’яною різьбою обійшовся замість 50 EUR у 25 EUR. Таким чином, за 18 предметів інтер’єру ми заплатили 675 EUR = 64 950 грн. Розрахунки див. нижче на інфографіці «Порівняльний розрахунок купівлі меблів в українських магазинах та через магазини Emmaus».

Повернувшись додому, ми відправили чеки поштою до водія-перевізника, який погодився за 1500 EUR доставити наші меблі із магазину прямісінько додому. Для порівняння: логістичні компанії просили за ці послуги 2500-3000 EUR.

Наш перевізник економив на тому, що робив доставку кількома партіями, завантажуючи на шляху із Парижу до Києва свою фуру меблями із магазину настільки, наскільки дозволяло місце. Тобто, він здійснював свої маршрутні перевезення і скористався тим, що у кузові залишалося трохи вільного простору.

Таким чином, протягом трьох тижнів водій тричі приїжджав до Парижа, і залишав меблі у Івано-Франківську на своєму ж складі. Лише після того, як усі меблі були привезені в Україну, водій завантажив їх разом в одну вантажівку і привіз на кінцеву точку – у Київ. Тобто, меблі доїхали із Парижа до Києва за місяць.

Любов Величко

Комментарии

К данной статье комментариев пока нет.

Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы оставить комментарий.