Нардеп А. Бабак про законопроект з утилізації тари: Виробники закладають у вартість продукції ціну за утилізацію своєї упаковки

06.12.2017 12:24

Переповнені полігони для сміття – проблема, яку Україна не може вирішити від дня проголошення своєї незалежності. Значну частку відходів складає упаковка, але поки що в державі немає механізмів, як змусити виробників товарів з упаковкою платити за їх переробку.

У березні 2015 р. уряд скасував монополію державного підприємства «Укрекоресурс». Дане підприємство біля 15 років по постанові Кабміну збирало гроші на утилізацію тари. Але, згідно скарг бізнесу та профільних асоціацій, фактичної утилізації упаковки не відбувалось. Тобто мова йшла про суто узаконену корупційну схему збору коштів з бізнесу. Проте за останні майже три роки нового прозорого та дієвого алгоритму поводження з упаковкою (її утилізації) держава не запровадила.

Група народних депутатів розробили законопроект №4028 «Про упаковку і відходи упаковки», в якому такий механізм прописаний. Законопроект вже майже як два роки чахне в парламенті – був зареєстрований у Верховній Раді ще в лютому 2016 р. Нинішньої осені його одного разу внесли навіть у порядок денний сесії. Але не розглянули. Тим не менше, проблему треба вирішувати. Про те, як це буде відбуватися на практиці та як змусити споживачів відділяти папір, скло, пластик від харчових відходів, Новій Владі розповіла співавтор законопроекту Альона Бабак.

- Скільки відходи упаковки складають в процентах від загальної кількості сміття?
- В мене немає узагальнюючої по Україні цифри. Провести аналіз морфології – це достатньо дорого. І міста цього не роблять. Але є цифри по окремим населеним пунктам. Наприклад, місто Хмельницький – там близько 40% сміття – це відходи упаковки. Самі представники галузі, які виробляють товарну продукцію в упаковці, підтверджують ці цифри – 35-40%.

- В законопроекті ви пропонуєте переробляти максимум 70% упаковки. А чому не 100%?
- Тому що фізично цього не можна зробити. Щось мокре, щось брудне. Пакет, в який розлилось молоко, ви не завжди будете мити, а просто викинете. І цей пакет не буде відібраний із загальної кількості відходів.

Є у нас проблема роздільного збору. Ми ж не кажемо, що упаковка, яка виробляється, йде на перероблення. Переробляється упаковка, яка вже є у складі відходів.
Якщо ви зараз подивитеся на європейський досвід, то побачите, що європейці для себе установили цільові показники щодо перероблення відходів і, зокрема, відходів упаковки, до 2030-го року. Поставлена задача, що побутові відходи мають бути перероблені на 65%, а відходи упаковки – на 75%. І при цьому не більше 10% може йти на захоронення.

Тобто, навіть європейські країни, які вже давним-давно займаються переробленням, для себе поставили план по упаковці 75%.

- В кого більше упаковки у смітнику: в Україні чи ЄС та США?
- Між Україною та розвиненими країнами є відмінність у тому, що у нас більше органічних відходів, ніж у них. Воно й не дивно: за останніми даними щодо внутрішнього валового продукту на душу населення, у нас цей показник – найменший серед країн СНД, не говорячи вже про країни Європи.

А є така закономірність: чим вищий рівень населення у країні, тим більше відходів упаковки опиняється в урні для сміття. В бідних країнах є багато органічних відходів: лушпайки від картоплі, гнила капуста тощо.

- Уявімо, що я виробник чіпсів. Скільки і кому я повинна платити, щоб дотриматися законодавства про відходи зараз? І що зміниться, коли в силу вступить ваш законопроект?

- Зараз ви нікому не платите за переробку своєї упаковки. У нас була модель податку, коли всі виробники упаковки платили податок в складі своєї товарної продукції, і він спрямовувався до державного підприємства «Укрекоресурс».

Цей податок іде в якийсь бюджет; бюджет проводить якийсь там тендер; потім ці гроші ідуть якійсь там компанії, а люди як платили за вивезення відходів, так і продовжують платити. Ми вже можемо робити висновки щодо того, що ця система не була ефективною. Полігони перевантажені, як і раніше. Переробка як галузь не працює.

Якби приймалися закони «Про упаковку і відходи упаковки», то там для такого виробника чіпсів, який пакує свою продукцію, покладається обов’язок відповідати за весь життєвий цикл своєї упаковки: її дизайн, виробництво, утилізацію чи перероблення у спосіб розширеної відповідальності виробника.

Це той принцип, який використовується у Європі з 1992-го року. Тобто, виробники закладають у вартість продукції ціну за переробку та утилізацію своєї упаковки. Потім вони об’єднуються в неприбуткову організацію, компенсують витрати, пов’язані із роздільним збором відходів упаковки і їх перероблення.

Народний депутат Альона Бабак: Представники галузі, які виробляють товарну продукцію в упаковці, підтверджують, що 35-40% сміття – це відходи упаковки

- Виходить, що я як виробник чіпсів повинна створити завод по переробці упаковки?
- Ні.  Це був би конфлікт інтересів. Принцип розширеної відповідальності виробника. Виробники і імпортери товарів в упаковці (а їх у нас тисячі) повинні об’єднатися в одну або декілька неприбуткових організацій, в яку вони повинні робити внески. Розмір внесків залежить від об’ємів своєї продукції, і саме організація вирішує – як ці внески подаються.

Потім орган місцевого самоврядування проводить конкурс на своїй території, щоб вибрати компанію, яка вивозить сміття. З переможцями цього конкурсу виробники упаковки повинні будуть укласти договори, і відшкодовувати їм вартість за: 1) контейнери, що використовуються для збору відходів; 2) вивіз відходів з кожного контейнера; 3) переробку та утилізацію упаковки.

При цьому, споживач уже не повинен платити за обсяги відходів, які вони відсортують і покладуть окремо в контейнери з відходами. Тобто, ця модель економічно заохочує споживача до роздільного збирання.

Бо, згідно нової моделі, купуючи товар в упаковці, вона уже заплатила за збір, вивезення і переробку упаковки. Адже вартість переробки вже включена виробником у ціну товару.

Споживач буде платити двічі (і за товар, і за вивезення сміття), лише якщо він не буде сортувати відходи по сміттєвим бакам: пластик до пластику, папір – до паперу, скло – до скла. Але хто ж захоче платити двічі? Ми зробимо людей партнерами компаній з переробки упаковки.

За вивезення і переробку люди будуть окремо платити лише у тому випадку, якщо вони покладуть відходи у загальний контейнер. А якщо ви вдома розділили свої відходи на скло, пластик, картон, метал, деревину, а потім у своєму дворі розкидали ці відходи по контейнерам, то за їх вивезення окремо вже не платите.

Така модель працює в усіх цивілізованих країнах.

- Поясніть на конкретному прикладі.

- Беремо для прикладу місто Відень, Австрія. Рік тому у них визначалася вартість вивезення за загальний контейнер – 200 EUR на рік за весь багатоквартирний будинок. Це означає, що якщо за три дні ваш контейнер наповнився наполовину, то все одно ви платите 200 EUR на рік. А якщо у вас раптом з’явився пакет біля цього контейнера за ці три дні, то вам поставлять другий контейнер, який так само буде коштувати 200 EUR на рік. Тому люди зацікавлені в тому, щоб не викидати сміття більше, ніж вміщує цей один контейнер. Вони по максимуму відокремлюють все, що можна відокремити, і навіть трамбують сміття.

Це працює у світі, і може працювати у нас. Бо нашим людям теж буде цікаво економити.

Інша справа – наскільки це буде вигідно компанії, яка перевозить та переробляє сміття. Тут багато що залежить від того, наскільки великий населений пункт. Бо рентабельність бізнесу залежить, які відходи мають місцеві жителі.

- Тобто, європейці сортують відходи не тому, що вони такі свідомі, а щоб зекономити?
Так! В них є чітка економічна мотивація. Вони знають, що якщо вони роздільно зберуть ці відходи, то з них грошей за цей збір вдруге брати не будуть. Вони вже заплатили за це у вартості продукції.

- Скільки часу знадобилося європейцям, щоб дійти до цього?
Директива ЄС по відходам упаковки була прийнята у 2004 році. Але перший досвід, коли почали займатися сортуванням в Європі, – у 1992 році.

- Тобто, ми на 25 років відстали?
- Так.

- А хто контролює те, скільки людина викинула сміття у загальний контейнер?
- Думаю, до цього ми прийдемо еволюційно. Ми щойно прийняли закон про житлово-комунальні послуги, в якому записали, що одиниця виміру буде кілограм, тонна, навіть контейнер, а не тільки кубометр – як раніше. І ця одиниця виміру буде обиратися в залежності від того, як нам буде вигідно і зрозуміло.

При цьому, орган місцевого самоврядування може сам визначати норму утворення побутових відходів, яка зараз використовується для ведення розрахунків споживачів. Ця норма буде залежати від того, є в місті система роздільного збирання відходів чи немає. Тобто, якщо роздільний збір є, то норма утворення відходів зменшується.

Орган місцевого самоврядування має кілька механізмів, щоб проконтролювати, скільки людина поклала відходів у загальний бак, а скільки відходів – відсортувала і поклала в роздільні баки для паперу, скла, пластику тощо. Наприклад, можна організувати конкурс на залучення тих компаній з вивезення відходів, які мають бортові ваги. Нинішня система вивезення побутових відходів може передбачати, що в машині, яка вивозить сміття, стоять бортові ваги.

Умовно кажучи, сміттєвоз під’їхав до будинку на вул. Івана Франка, 10, завантажив із баків сміття в машину і роздрукував вагу тих відходів, які потрапили саме з цього майданчика. І за цією адресою ми вже знаємо, скільки за місяць або рік було зібрано відходів.

Народний депутат Альона Бабак: Зараз наші паперово-картонні комбінати імпортують навіть з Росії макулатуру. Тому що ми, споживачі, не відділяємо на етапі споживання упаковку

- Після запровадження нового механізму інвесторам стане цікавішою галузь переробки?
- Звичайно. Зараз немає переробних заводів, бо директори цих заводів не мають звідки брати сировину. Заводам потрібні великі обсяги вторсировини. А ми, споживачі, зараз не зацікавлені в тому, щоб відбирати цю вторсировину.

Зараз наші паперово-картонні комбінати імпортують навіть з Росії макулатуру. Тому що ми, споживачі, не відділяємо на етапі споживання упаковку. Ми свою макулатуру бруднимо, скидаємо в загальний контейнер, замість того, щоб відсортувати її, і ця макулатура поїхала на паперовий комбінат.

Проблема у тому, що у нас немає прямої мотивації, масовості. Це тільки суперсвідомі люди сортують сміття, які дбають про навколишнє середовище. А якщо ми скажемо: люди, ви вже заплатили за утилізацію, бо вона включена у вартість товару, посортуйте просто папір від пластику по контейнерах і не платіть другий раз за вивезення цього сміття, то люди будуть хотіти економити, і будуть сортувати ці відходи.

Якщо інвестори побачать прозорі механізми відшкодування їм вартості своєї роботи і побачать, що в цьому є прибуток, то, безумовно, в нас будуть конкурси. Але якщо вони побачать, що працює система, коли компанія-монополіст обслуговує ціле місто, і в ручному режимі шукає якихось підрядників, це інша ситуація. Це тема непрозорості виборів перевізників.

- За законопроектом виробники товарів в упаковці повинні будуть враховувати у собівартості продукції додаткові кошти на збір, вивезення, зберігання та переробку сміття.  Ви рахували, наскільки зростуть споживчі ціни на товари в упаковці?
- Такі розрахунки є. Це копійки в розрахунку на ту чи іншу товарну продукцію. Але важливо, щоб перехід до нормативів був поступовим, щоб ціни не зростали драматично, і щоб це сильно не вдарило по споживачу.

- Тобто, зараз ми не можемо чітко сказати, що дешевше: платити трохи дорожче за продукцію в упаковці з урахуванням закладеного в ній тарифу на переробку, чи просто платити за цю переробку в платіжках за комуналку?
- Так не можна порівнювати. Споживач так чи інакше платить за все. І жоден бізнес не буде щось переробляти, якщо йому за це не заплатять.

- Цей законопроект буде стимулювати виробників робити свою упаковку із більш екологічних матеріалів або зробити її менш об’ємною?
- Так, звичайно. Це прямий результат таких законів та директив – виробник починає рахувати свої гроші. Якщо його упаковка дуже велика, або така, що її важко переробити або утилізувати, а йому по вазі починають виставляти рахунок, він починає працювати над екодизайном, щоб зекономити. І це так було у Європі.

Придивіться на упаковки європейських товарів, і ви зустрінете маркування – що ця упаковка легко переробляється, швидко розкладається і так далі.

Наприклад, виробники Coca-Cola почали робити пляшку для цього напою із використанням меншої кількості пластику. Так вага пляшки зменшилася на кілька грамів. І це виключно через те, що вступили в дію європейські нормативи по поводженню з упаковкою. І коли це торкається міжнародних корпорацій, які мають виробництво по всьому світу, коли в якійсь кількості країн починають працювати жорсткі вимоги по переробці упаковки, вони по всіх своїх представництвах вимоги підлаштовують.

- Чи передбачає законопроект чіткий механізм моніторингу та перевірки наданої інформації про обсяги використаної виробником упаковки? Бо якщо при розрахунках будуть використовувати лише інформацію, надану виробниками, то значна їх кількість може скористатися цією можливістю для надання "занижених" показників. Це дозволить «невідповідальним» виробникам продукції заздалегідь «виконати та перевиконати» вимоги щодо перероблення та утилізації відходів упаковки на роки вперед.
- Звичайно, такий механізм передбачено. Бо буде контроль з боку органів Мінприроди. Зараз це Екологічна інспекція України. Йде система щорічного звітування з боку таких організацій. Має бути акт прийому-передачі, в якому написано, скільки матеріалів отримав завод по переробці відходів.

Звітування має бути по кожному виду упаковки. Більше того, якщо не виконуються нормативи по переробці, які закладені в закон, то до цих виробників застосовується штраф в подвійному обсязі середньої ринкової вартості такого перероблення чи утилізації. Тобто, виробники будуть зацікавлені в тому, щоб організувати роздільний збір, переробку їхньої упаковки, і пояснювати споживачам – чому важливо розділяти сміття.

Розмовляла: Любов Величко

Комментарии

К данной статье комментариев пока нет.

Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы оставить комментарий.