Руководитель департамента госсобственности Минобороны Кирилл Клименко написал заявление о достроковом увольнении из-за ситуации, которая сложилась в военном ведомстве с затягиванием реформ, кадровых перекосов, коррупции и саботаже важных и полезных для армии инициатив. Об этом Клименко сообщил у себя в Fаcebook, детально поясняя причины своего решения, не называя при этом конкретных фамилий. Ниже Нова Влада приводит весь текст заявления Клименко:

"Раніше я не писав про роботу, бо вважав, що треба презентувати її результати, а не процес, до того ж служба в оборонному відомстві в особливий період вимагала обмеження інформації, що надається для широкого загалу.

Однак у п’ятницю все змінилося! Це був останній день моєї служби в Міністерстві оборони України на посаді директора Департаменту державної власності, який забезпечує реалізацію повноважень органу управління майном державних підприємств, що належать до сфери управління Міноборони.

Йдучи працювати на цю посаду у вересні 2015, я був сповнений віри й рішучості привнести мій досвід та енергію у реформування державних підприємств Міноборони, забезпечити зміну системи їх управління на сучасні більш ефективні та незалежні моделі, підвищити їх завантаженість замовленнями Збройних Сил; відновити, занедбану десятиліттями і доведену до передбанкрутного стану, систему військового будівництва, ремонту колісної техніки та військової торгівлі.
До того ж були ідеї залучення в “оборонку” іноземних технологій та інвестицій, як ми це зробили свого часу в Мінагрополітики.

Мене надихало бажання керівництва Міноборони реформувати відомство та трансформувати його до стандартів НАТО, однак, за словами й гаслами, справи красномовно говорили про зворотнє.

Реального бажання реформ – немає! Є намагання імітації бурхливої діяльності для демонстрації західним партнерам якихось досягнень напередодні проведення чергового саміту НАТО.

Останнім часом майже усі проекти реформ зводяться нанівець, а система, пожираючи “незручних людей”, поступово відкочується назад, про що останнім часом все голосніше говорять волонтери.

Стосовно реформи підприємств Міноборони – ситуація невтішна.

На підприємствах, які викликають зацікавленість у керівництва Міноборони, деяких народних депутатів та керівників місцевих органів виконавчої влади, в угоду кулуарним політичним домовленостям та корпоративним інтересам, систематично змінюється керівництво. При прийнятті рішень щодо призначення керівників підприємств, позиція профільного Департаменту ігнорується, а на критерій їх професіоналізму та необхідність додержання відкритої конкурсної процедури відбору, увага не звертається. Це унеможливлює налагодження якої-небудь мало-мальски керованої системи управління державними підприємствами та позбавляє сенсу планування їх економічного розвитку.

Систематично, без належних на те правових підстав, скасовуються результати конкурсних відборів керівників підприємств. Після проведення публічних конкурсів, призначаються особи, які взагалі участі в них не брали або отримали 0 голосів. Щодо деяких проведених конкурсів, рішення щодо призначення не приймаються протягом більш, ніж півроку. Це породжує хаос в управлінні підприємствами та стимулює корупційну діяльність їх тимчасових керівників.

Також не приймаються рішення щодо завантаження власних же підприємств замовленнями та у порушення вимог законодавства від лісогосподарських підприємств вимагається безкоштовна поставка дров’яної продукції в АТО попри достатність виділеного на ці потреби фінансового ресурсу. Такі управлінські рішення заганяють підприємства у ще більші борги, наслідком чого стає відчуження майна та земель через процедури податкової застави та банкрутства.

Пропозиції щодо погашення заборгованості підприємств та отримання обігових коштів на розвиток виробництва за рахунок відчуження майна, яке десятиліттями не використовується та знаходиться у напівзруйнованому стані, також не знаходять підтримки керівництва Міноборони. Також не підтримується й ініціатива щодо позбавлення Міноборони функцій з управління об’єктами державної власності відповідно до рішення РНБО від вересня 2014 шляхом передачі підприємств до сфери управління профільних відомств як-то Мінекономрозвитку, Фонду держмайна чи Держлісагентству.

Крім того, замість підтримки Департаменту, керівництвом Міноборони прийнято рішення про його ліквідацію.

Будь-які спроби змінити цей стан речей всередині Міноборони відразу і показово переслідуються. На жаль, можливості зарадити цьому і допомогти створити в Міноборони справжню ефективну систему управління державними підприємствами європейського зразка мною остаточно вичерпані, а тому залишатися на займаній посаді я не бачив моральної можливості та сенсу.

На початку квітня, я подав Міністру оборони заяву про відставку, у зв’язку з принциповою незгодою з рішеннями керівництва Міністерства, що породило етичні перешкоди для мого перебування на державній службі, а також через примушування до виконання рішень, які суперечать чинному законодавству та заподіюють значної шкоди державним інтересам.

Однак і тут, через страх відповідальності, замість розгляду моєї заяви по суті, Міністром оборони призначається службове розслідування з метою “зам’яти проблему”, яке і було виконано на відмінно!

В результаті його проведення, порушень в діях посадових осіб Міністерства оборони України не встановлено, а у зв’язку із набранням чинності 01.05.2016 Закону України “Про державну службу” мене поінформовано про неможливість вирішення по суті моєї заяви про відставку.

Таким чином, не бажаючи бути безмовним спостерігачем за тим, що відбувається, я подав заяву про дострокове звільнення за скороченням штату.

Отже у п’ятницю був останній день моєї служби…

Залишаючись оптимістом, сподіваюся, що наша Держава все ж таки зміниться, і людей, які не мовчать і відкрито заявляють свою принципову позицію і відстоюють її, буде з кожним днем більше ніж сліпого “одобрямсу”!

Боже, Україну бережи!

Слава Україні!

Честь маю!".