Поліція та нацменшини: чому проблеми не тільки у ромів?

06.08.2018 13:40

Григорій Мамка, заступник начальника Головного слідчого управління МВС України (2016), заслужений юрист України:

Які алгоритми повинна використовувати поліція для протидії подібним конфліктам

Amnesty International зафіксувала в Україні суттєве збільшення нападів представників радикальних, ультраправих рухів в Україні на різні меншини. Більшість з них – саме на меншини національні. Після кривавої різанини, які влаштували молодики у таборі ромів під Львовом – проблема постала з новою силою. За останні півроку таких нападів було вже шість: в Тернополі, Києві, Львові. Amnesty International відмічає, що причина цьому – бездіяльність поліції та спецслужб, відверте потурання ультраправим радикальним рухам. Поліція очікувано виправдовується. З "легкої руки" СБУ почала заявляти, що причина всьому не їх непрофесійність та бездіяльність, а "російський слід".

Але навіть в такому виправданні можна побачити відсутність логіки. Який би "слід" не був – завдання поліції працювати із представниками нацменшин (в даному випадків – із ромами) та право радикальних рухів – на ПРЕВЕНЦІЮ. Професійно комунікувати, відслідковувати потенційні загрози та провокації, розуміти їх логіку дій, працювати на випередження у разі підготовки ними якихось акцій.

Якби робота була професійною – всім цим випадкам насилля можна було б запобігти. При чому зараз маховик буде тільки розкручуватися з більшою швидкістю. І до групи ризику будуть входити не тільки роми, але й представники інших національних і не тільки меншин в Україні. В тому числі й представники так званих "видимих нацменшин", тобто люди з іншим кольором шкіри чи расовою приналежністю.

ПОЛІЦІЯ-НАЦМЕНШИНИ: ВІРНИЙ АЛГОРИТМ ВЗАЄМОДІЇ

В практиці поліцій країн ЄС, в рекомендаціях ОБСЄ – достатньо моделей, рецептів, критеріїв ефективної роботи правоохоронних органів із національними меншинами. Інше питання, чи здатні представники нашої Нацполіції та МВС втілити їх в реалії.

Отже, ключові з них :

1. Кадровий склад патрульних, оперативників та навіть слідчих, а також цивільний персонал – повинен включати представників нацменшин. Ця аксіома давно застосовується в європейських поліцейських відомствах і довела свою ефективність. Вона якісно покращує комунікацію, рівень довіри, а також розуміння певних особливостей національної\релігійної поведінки. Відповідно вже давно перезріло питання розробки єдиних принципів та механізмів співпраці ОВС з громадами нацменшин, закріпивши їх у відомчих нормативно-правових актах, включаючи кадрову політику, що має передбачати залучення представників нацменшин до служби в поліції.

2. Патрульна поліція повинна проходити спеціальну підготовку і одержувати інші форми професійної підтримки для розуміння та адекватного реагування на чутливість меншин до певних проблем. Відповідно, треба включити заняття з питань меншин і міжнаціональних відносин як у програму первинної поліцейської підготовки, так і в програму курсів підвищення кваліфікації співробітників всіх рангів.

3. Поліція повинна мати можливість спілкуватися з меншинами мовами меншин. За допомогою, знову ж таки, власних співробітників-представників цих меншин та перекладачів.

4. Поліції необхідно вживати заходи, що заохочують осіб, які належать до національних меншин, повідомляти про злочини. Фактично, мова йде про конструктивно побудовану агентурну мережу.

5. Досвід роботи поліцейських Франції, Німеччини, Іспанії, США довів ефективність методу: при проведенні регулярного патрулювання в місцях локального поселення чи розташування нацменшин – направляти туди багатонаціональні команди співробітників поліції. Тоді довіра до таких команд з боку представників нацменшин значно зростає .

6. Поліція повинна тісно взаємодіяти з іншими органами державної влади, особливо на місцевому рівні, з метою координації своєї діяльності щодо запобігання та врегулювання міжнаціональних конфліктів із ширшими заходами.

7. Потрібно запровадити у складі МВС та Нацполіції посади відповідальних осіб зі зв'язків із нацменшинами

Всі ці критерії важливі і головне, дієві, зокрема й в проблемі ромів. "Ромська програмна ініціатива" наводить такі приклади. Часто ізольованими від суспільства роми стають саме через культурні особливості, певний стиль життя. Юридичні та безпекові проблеми, що виникають, вони воліють вирішувати здебільшого у своїй громаді, не вірячи в допомогу державних структур чи поліції. Це є ще й наслідком боязні бути присоромленими або дискримінованим через свою неосвіченість, відсутність елементарної грамотності, можливості чітко висловити думки, нерозуміння того, що від них вимагається – часто навіть через елементарне незнання державної мови.

Тому ефективним вже стало залучення до допомоги юристів ромської національності, які користуються заслуженою довірою серед ромів, знають їх проблеми зсередини. Є вже достатньо ефективних кейсів на підтвердження цієї стратегії.

ПОЛІЦІЯ-НАЦМЕНШИНИ: РЕАЛЬНИЙ СТАН РЕЧЕЙ

Знову ж таки, на прикладі ромів, продемонструємо, який насправді реальний стан речей, рівень комунікацій в поліції із представниками нацменшин.

- Поліція не володіє реальними відомостями щодо загальної кількості ромів. Ні на рівні регіонів, ні на рівні країни. Немає точних даних у правоохоронців про населені пункти компактного проживання осіб ромської національності, а також про місця компактного проживання осіб ромської національності поза межами населених пунктів (табори, самозабудови тощо)

- Про налагодження комунікацій на первинному рівні між поліцією та представниками ромів майже не йдеться. Не можна казати про побудову довіри, проведення інформаційних заходів по інформування ромів про їх права, контакт з авторитетними членами громади і ромськими громадськими організаціями. До сих пір, несанкціонований обшук житла, особистий огляд ромів, застосування насильства при доставлянні до відділку поліції – є не "превенцією", а «комунікацією» в розумінні поліції.

- МВС та Нацполіція практично не має внутрішніх наказів, інструкцій чи розпоряджень або службових листів, на підставі яких організовується робота з ромами в органах внутрішніх справ України.

ПОЛІЦІЯ –ПРАВОРАДИКАЛЬНІ РУХИ: АЛГОРИТМ ПРОТИДІЇ

1. Робота з інформаційним простором. Кіберполіція повинна постійно контролювати інформаційні повідомлення та публікації, що розміщуються в соціальних мережах, на сайтах для недопущення у них проявів мови ворожнечі стосовно нацменшин. Робити це не після насильницьких дій над представниками нацменшин (як це сталося при інциденті з ромським табором під Львовом, а заздалегідь і на постійній основі).

2. Повинна працювати якісно налаштована агентурна мережа в середині радикальних організацій. ЦЕ фактично опція «must have» для будь-якої поліції цивілізованої країни. Зрозуміло, що агентурна мережа надає можливість завчасного інформування поліції про провокації чи акції, які готуються радикальним угрупуванням. І відповідно – у поліції достатньо можливостей попередити або зірвати цю акцію. Будь-який оперативник із досвідом може сказати, якщо поліція не готова до таких акції, які відбулися із погромом таборів ромів, це свідчить про дві речі: або поліція абсолютно не вміє будувати агентурну мережу і працювати з нею, або право радикальні рухи працюють під контролем певних поліцейських очільників, які загралися в політику. І перша і друга річ – свідчать про колапс правоохоронної системи.

3. Важливим фактором є вірне та професійне документування вчинених протиправних дій праворадикалами та доведення їх до суду. У 99% по діям радикалів порушуються справи за ст. 296 КК «Хуліганство», які так й не доводяться до суду. Серед нинішніх слідчих навіть мови не йде, аби порушити справу за статтею 161 КК "Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії". Підготовка нинішніх слідчих (над якими ще й проводять постійні експерименти «реформатори», перетворюючи їх на фіктивних детективів) не дає можливості вірно зібрати докази і довести справу до суду.

Замість цих прямих обов’язків, поліція йде стандартним шляхом – імітації бурхливої дії. Створюються якісь незрозумілі робочі групи для захисту прав ромів у Києві, проводяться прес-конференції, пресі роздаються коментарі . А ціна такого піару – людські життя.

В сухому залишку. Якщо правоохоронна система України в особі поліції та СБУ, не здатні будуть піар замінити реальною роботою стосовно проблем нацменшин, нажаль, треба констатувати, що свою версію «справедливих» відносин стосовно ромів та інших національностей почнуть створювати представники радикальних угрупувань. І зупинити це буде дуже важко. Тим більше, що той самий «російський фактор» буде вельми зацікавлений у розкручуванні конфліктів.

Публикации в формате «Колонка» отображают мнение исключительно автора текста, указанного в начале статьи. Позиция автора колонки может не совпадать с точкой зрения Нова Влада. Издание оставляет за собой право публиковать мнение других авторов по изложенным в данной статье темам.

Комментарии

К данной статье комментариев пока нет.

Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы оставить комментарий.