Новини та ділова аналітика для проактивних

Карбуючи підле свавілля

19 декабря 2018 — 14:18
Олесь Вахній, журналіст, публіцист, політик та громадський діяч
Олесь Вахній, журналіст, публіцист, політик та громадський діяч

Нова Влада надає можливість висловити свою точку зору на непрості відносини громадян з правоохоронною системою в Україні Олесю Вахнію, журналісту, публіцисту, політику та громадському діячу. З відкритих джерел про його історію відомо наступне. 16 травня 2012 р. гурт молоді вдався до показового закриття зали ігрових автоматів поблизу станції метро «Святошин» (м. Київ). Наступного дня в помешканні Олеся відбувся обшук, який згодом, в часі судового розгляду, був визнаний незаконним й таким, що не може слугувати доказом. Міліція дії Вахнія, котрий здійснював керівництво «акцією» по знищенню ігрових автоматів, трактувала грабунком. Під час доправлення до райвідділу Вахній на ходу вистрибнув з машини й втік. Після оголошення його в розшук зумів подати до МВС скаргу на ім'я тогочасного очільника В. Захарченка, в якій виклав власне бачення події й стверджував, що дана справа є «політично мотивованою». У січні 2015 р., Ухвалою Святошинського суду м. Києва, Олександр Вахній був виправданим. Є й інші судові справи щодо його відносин з правоохоронними органами.

Пряма мова. Олесь Вахній, журналіст, публіцист, політик та громадський діяч:

Тупцювання України на місці в часи формальної незалежності, зубожіння загалу, політичний регрес й занепад економічної царини, зневіра й втечі-еміграції, криваві події Майдану, нинішня війна – є наслідком нерозуміння елітами та зрештою і самим загалом важливості принципу суспільного блага, котре постає на повазі гідності кожного громадянина. Близьке знайомство з кількома політв’язнями комуністичних концтаборів сприймаю набагато більшим, аніж нагода доторкнутись до живої історії.

Вражали принциповість, духовитість, здатність тверезо оцінити явище, вміння передбачити. Закарбувались в пам’яті розмови з дослідником старовини, знавцем кількох мов, поетом і публіцистом Василем Барладяну. Оповіді про практиковані в часи брєжнєвщини методи упокорення незгідних сприймав доказом вірності обраного шляху боротьби з окупаційним режимом. Пророчими були і застереження: «Проголошення незалежності не усуває з нашого життя адептів нелюдської тоталітарної ідеології. Смоктали з нас кров комуністи й КГБісти, але їхні фізичні і духовні діти для вас хлопці, а, тим паче, України будуть ще гіршими».

Невблаганний в своєму плинові час й бурхлива подіями сучасність засвідчили правдивість передбачень. Неочікувана суверенізація окупаційної адміністрації, надання статусу міністерства регіональному підрозділу савєтського МВД, заміна тризубом червоної зірки на кокардах фуражок жодним чином не наблизили створене лихої пам’яті Дзержинським відомство до народу. Не відбулося суттєвих, а головне принципових пертурбацій і у виплеканій сталіністом Вишинським прокуратурі. Їхні нащадки різняться від батьків-засновників хіба-що тим, що не ламають в кабінетах черепи підозрюваним.

Цей люд справно платить податки, прагне респектабельності й єлейним голосом декларує демократичні гасла. Попри те, він продовжує практикувати не притаманні цивілізованим спільнотам методи взаємовідносин з народом. З цієї причини, приналежні до касти посталих над законом залишаються вкрай небезпечними для суспільства, оскільки їхні черстві душі є суттєвим гальмом в справі очищення України від нівелюючого людські гідність і життя атавізму. Свідомо чи ні, вони стали по бік сил темряви, котрі ведуть нині війну на знищення українців.

Буття щораз більше дарує доказів ганебної практики ігнорації вимог Конституції та інших нормативних документів саме посадовцями. Письмові скарги й депутатські звернення, рівно як й газетні та інтернет публікації, не стають причиною з`яви докорів сумління й каяття. Навпаки. Заклики неухильно виконувати закони та поважати гідність інших, спричиняє злість і роздратування. Я свідомий того, що вказуючи на цинізм і свавілля наділених владою викликаю в свій бік черговий постріл. Але мовчати на злочин не маю права.

В травні 2012 року, Святошинським Управлінням МВС м. Києва, супроти мене було порушено кримінальну справу за фактом участі в закритті ігрової зали ТОВ «Євролот». Упередженість працівників райуправління та Управління МВС м. Києва, котрі з подиву гідними швидкістю і завзятістю вже наступного ранку примчали до мого помешкання з обшуком, а також прокуратури району, котра здійснювала процесуальне керівництво, відчувалась на кожному кроці. «Не помітивши» в діях власників ігрової зали порушення вимог «Закону України про заборону грального бізнесу» (№1334-VI від 15.05.2009 р.), «правоохоронці» оголосили мене злочинцем. Протидію злу кваліфікували ч.2 ст.186 КК України (грабунок).

Події, котрі відбувались у часи досудового розслідування та судового розгляду, заслуговують окремого художнього опису. Статус підслідного суттєво ускладнив моє життя. Незаконний обшук у моєму помешканні, який 17.05.2012 р. вчинили працівники Управління МВС м. Києва та їхні підлеглі з Святошинського райвідділу, викрадення (саме викрадення) електронного носія пам`яті (флешки) та кількох мобільних телефонів, вилучення особистих речей, незаконне слідкування, тривале утримання під вартою в ізоляторі… «Зібрані» слідчим Баженовою О.М. «докази» підкріплювались масованою атакою в підконтрольних ЗМІ. Ще до судового розгляду, речники Управління МВС м. Києва й Святошинського РУ поспішили наректи мене грабіжником і провокатором, а прес-службою МВС протидію незаконному гральному бізнесу проголосили здирством.

Окремої уваги заслуговує й позиція Святошинської прокуратури. Старший помічник прокурора Валентин Брянцев без найменшого докору сумління давав вказівки слідчій з приводу необхідності проведення конкретних слідчих дій (вони присутні в матеріалах кримінальної справи), але слідча Баженова О.М. не поспішала їх виконувати. Клопотання про здійснення ініційованої прокуратурою слідчої дії «впізнання» я подавав в письмовій формі, і навіть вказував на необхідність її здійснення (копію клопотання долучено до матеріалів досудового розслідування), але… Старший помічник прокурора Брянцев В.Л. не контролював дії слідчої і жодним чином не наполягав на виконанні власних вказівок. Насміхався він і з вказаних мною порушень в справі «збору доказової бази», заявивши: «вони не значні і суд не візьме їх до уваги». Досудове розслідування тривало десять місяців. Слідча Баженова О.М. недбайливо підшивала до п'яти томів справи мої клопотання а старший помічник прокурора лякав поданням на арешт «за спроби перешкодити переданню справи до суду». 

У часі судового розгляду, жоден доказ інкримінованого злочину не знайшов свого підтвердження. Завдячуючи присутності в судовій залі журналістів й порядності судді, котра здійснювала судовий розгляд, кожен зацікавлений ходом судового розгляду міг довідатись про причини упередженості й свавілля працівників МВС й прокуратури. Бурхлива, а головне безперешкодна діяльність закладів, де здійснювалися заборонені законом азартно-ігрові дії, була наслідком незаконної, проте вигідної і для власників злочинних мереж і для формальних захисників закону. Ніде не задекларована матеріальна нагорода від перших другим, ставала причиною «непомічання» їхньої діяльності. Таким був стан речей в часи свавілля Януковича, таким він лишається і нині. 21.01.2015 року, Святошинським районним судом м. Києва в кримінальному провадженні №120121100800000798 було винесено «Вирок», яким мене визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні та виправдано. 02.07.2015 р. Апеляційний Суд, а 15.11.2015 р. Вищий Спеціалізований Суду України, «Вирок» Святошинського суду м. Києва залишили без змін.

Втішаючись перемогою, я не тішився ілюзіями. Свавілля котре було вчиненим супроти мене органами МВС та прокуратури відбувались в часи домайданної України, й безпосередні виконавці його нікуди не зникли. За моєю інформацією, очільник Святошинського РУ МВС Гладик вже після Майдану з підвищенням був переведеним до Харкова. Слідча Баженова О.М., котра в присутності керівництва влаштовувала сцени в судовій залі в часі подання клопотання про взяття мене під варту, продовжує обіймати посаду слідчого й чекає підвищеної пенсії «за вислугу». Старший прокурор Валентин Брянцев нині «працює» в Прокуратурі м. Києва (з відповідним підвищенням оплати й службового рангу). А працівники Управління МВС, котрі, за моєю інформацією, отримували (і продовжують нині отримувати) від власників незаконних азартно-ігрових мереж ніде не задекларовану оплату, перейменувавшись в національну поліцію.

Конституція й чинний Кримінальний Процесуальний Кодекс чітко регламентують право громадянина на захист власної честі та гідності. Факт упередженого порушення проти мене кримінальної справи дійсно відбувся. Я дійсно зазнавав переслідувань і утисків. Але душевні страждання, рівно як і завдані мені матеріальні збитки, тих, хто їх спричинив, жодним чином не цікавлять. Радій, що не сидиш, хлопче!

02.07.2018 р. до Святошинського суду м. Києва мною було подану «Позов», відповідачами в якому є Держава Україна в особі ГУНП в м. Києві, Святошинське управління поліції ГУНП в м. Києві та Київська місцева прокуратура №8 (колишня прокуратура Святошинського району м. Києва). Реакція осіб котрі покликані захищати закон особисто для мене була передбаченою. Злість і прагнення будь-що позбавити суд змоги визнати мій позов таким, що підлягає задоволенню.

11.10.2018 р., в часі попереднього слухання, було встановлено особу представника Київської місцевої прокуратури №8 Семененко В.П. Помічник прокурора заявив, що з матеріалами позову не знайомий, але має вказівку від керівництва Київської місцевої прокуратури №8 підготувати відзив, на що і клопотав суд дати часу. Дивуюсь, чому задовольняючи усне клопотання й надаючи час до 31.10.2018 р. на його виконання, суддя не поцікавилась, чому це не було зроблено своєчасно. Чому працівник прокуратури дозволяє собі прийти у визначений судом час, й заявити про неготовність брати участі в процесі?

Окремою «Ухвалою» суду було задоволено і моє «Клопотання» про визнання доказом матеріалів кримінального провадження, витребування їх з Київської місцевої прокуратури №8 й дослідження в часі судового розгляду. Помічника прокурора Семененко В.П. було зобов’язано до 01.11.2018 р. передати їх судді, котра здійснює розгляд справи по суті. Дату продовження попереднього слухання було перенесено на 16.11.2018 р. Підозрюю, читач здогадався, що того дня судового розгляду також не відбулось. Помічник прокурора Семененко В.П. невиконання «Ухвали» суду пояснив витребуванням матеріалів кримінального провадження Прокуратурою м. Києва. Сумніваючись в щирості помічника прокурора, я поцікавився, чи повідомляв він про «Ухвалу» суду, на що Семененко В.П. геть неприродньо посміхаючись відповів, що спілкується з Прокуратурою м. Києва в телефонному режимі.

Кожен, кого доля зводила з судовою тяганиною, засвідчить, що ігнорування «Ухвал» суду загрожує в кращому разі геть неприємним спілкуванням з відповідними службами, а в гіршому – порушенням кримінальної справи й набуттям статусу підслідного. Але для наділених владою, котрі прагнуть ухилитись відповідальності за вчинені беззаконня або прикрити колег, котрі їх чинили, законів, а тим паче чинних нормативних актів не існує. Що їм до болю та страждань безвинно або і упереджено оббреханих? Гін за кар’єрним зростом, пільгами, щораз збільшуваною платнею, атрофовує людські почуття й провокує практикувати підлість і свавілля. Але хіба це нормально?

Публікації у форматі «Колонки» відображають думку виключно автора тексту, що вказаний на початку статті. Позиція автора колонки може не співпадати з точкою зору Нова Влада. Видання залишає за собою право публікувати думки інших авторів про викладені у даній колонці теми.

Антигерои Украины