Григорій Мамка, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України:
В поліції чергова «реформа», а точніше – заміна вивісок. Замість дільничних інспекторів тепер будуть «поліцейські громад». Перш за все, слід нагадати певну хронологію подій. Ще у травні 2016 року міністр внутрішніх справ заявив, що зовсім скоро в країні запрацює система дільничних інспекторів. Далі – тиша, яка тривала майже 1,5 року. Наприкінці 2017 року заступник голови Нацполіції Фацевич заявляє: «Одне з ключових завдань превенції Нацполіції – відновити інститут дільничних офіцерів». Тоді «відновлення» дільничних, за словами керівництва Нацполіції мало відбутися створенням для кожного з них аж цілого «електронного кабінету». На даний час про дільничних вже взагалі не згадують, але з‘являється нове явище – поліцейські громад. Нове за назвою, але не за змістом.
Попри безпрецедентно високе бюджетне фінансування МВС та Нацполіції у 2019 році, керівництво цих відомств ставить перед фактом, що «територіальні громади візьмуть на себе частину фінансової підтримки цього чергового експерименту по створенню поліцейських офіцерів громад». За це офіцери будуть виконувати на місцях функції патрульних, вирішувати питання дозволів, ювенальної юстиції тощо. Тобто візьмуть на себе значну кількість обов‘язків Нацполіції. Паралельно будуть існувати поки що й звичайні дільничні інспектори. Такий собі експеримент дуже схожий на безліч інших подібних, які проводили вже в Нацполіції. Наприклад, також дуже багато говорили про детективів, яким так і не дали процесуальні повноваження. Але керівництво Нацполіції піарилося на цьому майже 2 роки. У підсумку – експеримент провалено. Схоже , що і тут може відбутися теж саме.
Але поки що масований піар-ефект досягнуто: дуже голосно заявили про створення офіцерів громад. І навіть показали картинку з 32 новоявленими офіцерами на всю Україну. Але за кадром так і залишились питання: конфлікту фінансування (громади і держава), рівня матеріального та соціального забезпечення цих офіцерів (наприклад, забезпечення житлом), їх навантаження та чисельності і головне – законодавчого закріплення процесуальних повноважень новоявлених офіцерів.
Тож судіть самі – що це по факту є: реформа чи чергова імітація.
Натомість фахівці вже давно стверджували, що для адекватного та повного забезпечення потреб територіальних громад треба розумне створення муніципальної поліції, як у більшості розвинутих західних країн, які б були чітко регламентовані у повноваженнях, керівництво яких би обиралося місцевим населенням, щоб унеможливити на них тиск місцевих чиновників (як у багатьох штатах США). Але ж тоді хтось у МВС цього дуже сильно перелякався…І відразу почали розповсюджувати інформаційні віруси про те, що це неминучий федералізм, адже начебто муніципальна поліція є тільки в децентралізованих державних системах, які побудовано на принципах місцевої автономії. Проте, будь-якому експерту з правоохоронної тематики відомим є факт, що у централізованих системах державного управління муніципальна поліція представлена останнім часом доволі широко. Світові тенденції розвитку місцевої публічної влади демонструють розширення можливостей місцевих влад щодо управління територією.
Цілком логічно, що формування та розвиток муніципальної поліції в Україні має відбуватися в контексті децентралізації функції забезпечення правопорядку з одночасним розширенням повноважень органів місцевого самоврядування та посиленням ролі територіальної громади. Але для цього потрібно чітко визначити нарешті статус муніципальної поліції в рамках закону. Нагадаю, що у Раді ще з 2015 року на першому читанні загальмували законопроект «Про муніципальну варту» . Сам текст проекту закону дійсно був поданий недопрацьованим: положення виписані абстрактно, тому що не було чіткого розмежування функції муніципальної та Національної поліції. Але, нічого не заважало його доопрацьовувати у другому читанні. Але напевно завадили все ті ж самі «страхи» верхівки Нацполіції. І як відомо, там де немає законодавчого регламентування – починає зароджуватися анархія.
У багатьох містах України почали з'являтися підрозділи муніципальної поліції, які були оформлені місцевими органами влади як комунальні підприємства. Згідно з чинним законом "Про місцеве самоврядування", виконавчі органи міських, селищних і сільських рад мають право створювати правоохоронні формування, які утримуються за рахунок коштів місцевого самоврядування. Ліцензію на таку діяльність, яка реєструється документами як "охоронна", видає МВС. Цим і скористалися. І саме в цьому виконанні – і почали з‘являтися справжні «армії мерів». Тобто через фантомний страх керівництва МВС втратити вплив на силові та правоохоронні функції – почали з‘являтися формування, які стали підконтрольними лише місцевим феодалам. Зараз в Україні близько 200 муніципальних охоронних структур, створених при місцевих радах. І їх чисельність зростає.
То що ж треба робити насправді?
Перше і головне – законодавчо врегулювати статус муніципальної поліції окремим законом. Після цього – внести відповіді зміни до Закону «Про Національну поліцію». В базовому законі відповідно чітко визначити:
1. Структуру. Вона має включати підрозділ соціального сервісу, підрозділ підтримки громадського порядку та підрозділ муніципального транспорту. Так, підрозділ соціального сервісу має здійснювати функції з охорони пам’ятників історії і культури, паркових комплексів, природних заповідників; забезпечувати дотримання правил архітектури та містобудування, розміщення зовнішньої реклами, функціонування МАФів; контролювати забезпечення благоустрою, протидіяти самовільному захопленню земельних ділянок, стихійній торгівлі тощо. Підрозділ підтримки громадського порядку займатиметься профілактикою правопорушень на території громади; підтримкою громадського порядку та патрулюванням. Натомість підрозділ муніципального транспорту контролюватиме дотримання правил і порядку перевезення пасажирів та вантажів у громадському муніципальному транспорті; правил паркування тощо.
2. Підпорядкування. Муніципальна поліція повинна підпорядковуватися Апарату Національної поліції та органам місцевого самоврядування. Це разом із виборністю керівник муніципальної поліції мешканцями громади – є серйозним запобіжником від ефекту «кишенькової армії» мера. Міський голова та чиновники на місцях не зможуть командувати муніципальною поліцією, подвійного керівництва не буде, бо цей орган буде підпорядковуватися керівництву Національної поліції, а міські органи влади зможуть тільки сприяти її роботі.
3.Фінансування: 20 на 80 – державний бюджет (у межах статей витрат з Держбюджету на структурні підрозділи Національної поліції) та місцеві бюджети. Або цілком логічно також запровадити інший бюджетний підхід – 100-відсоткове фінансування за рахунок місцевого бюджету. При цьому, як вказано вище, гарантію незаангажованості керівництва муніципальної поліції від місцевої влади будуть забезпечувати виборність її керівництва та підпорядкування Нацполіції.
Якщо зробити це елементарно користуючись державницькою та законотворчою логікою – муніципальна поліція здатна буде серйозно підвищити рівень безпеки громадян та знизити криміногенну ситуацію в селах та містах по всій Україні. Але для цього треба щоб в головах реформаторів були не політичні розклади, а професійний та безпристрасний підхід до створення ефективно працюючої системи Національної поліції, з чітким функціоналом, повноваженнями, фінансуванням і законодавчим унормуванням, без колізій та плутанини
Публікації у форматі «Колонки» відображають думку виключно автора тексту, що вказаний на початку статті. Позиція автора колонки може не співпадати з точкою зору Нова Влада. Видання залишає за собою право публікувати думки інших авторів про викладені у даній колонці теми.
