18 липня президент Володимир Зеленський опублікував у Facebook своє звернення до іноземних бізнесменів, де закликав їх інвестувати в Україну. «Я запрошую Вас, інвестори з усього світу, приєднатися якомога швидше до цієї можливості (стати інвестором в Україні – Ред.) і отримати неймовірний прибуток від своїх інвестицій», – говорить Зеленський. Загалом, до теми інвестування в Україну звертається не лише президент – запущено кілька промо-кампаній, які покликані залучити більше іноземного капіталу в нашу державу.
В мінус
Пік іноземних інвестицій в Україну припав на 2011 р. – понад $6 млрд. Однак протягом останнього часу ми навіть не наблизилися до цієї позначки.
Згідно з даними Нацбанку, обсяг прямих іноземних інвестицій в 2018 р. склав трохи більше $2,3 млрд, а за перший квартал 2019 р. у країну прийшло менше, ніж півмільярда. Останні 2 роки іноземні інвестори найбільше вкладали у фінансову та страхову діяльність, а також оптову та роздрібну торгівлю і ремонт автотранспорту.
Минулого року інвестиції прийшли і у сферу наукової і технічної діяльності та промисловість, однак агросектор, який є джерелом валютної виручки та одним із найбільш динамічних у розвитку сегментів економіки в Україні, наразі «пасе задніх». І це попри те, що Світовий банк у травні 2019 р., надавши позику на прискорення розвитку сільського господарства, мав би заохотити іноземців вкладати в цей сектор.
Причини, чому бізнес не спішить інвестувати в Україну, насправді лежать на поверхні – інвесторів змушує сумніватися високий рівень корупції, недовіра до судової системи, монополізація ринків, військовий конфлікт України з Росією та нестабільність національної валюти. І якщо останній фактор знівельовано на початку 2019 р. завдяки скасуванню жорсткого валютного регулювання, то з іншими наразі не все гаразд.
Попри те, що українські політики говорять про реформи, навіть у Європейському парламенті відзначають гальмування змін в сегментах антикорупційних інституцій, земельної реформи, приватизації підприємств та, зокрема, судової реформи, яка виявилась не настільки ефективною. «Це ті сфери, де є потреба в прогресі, інакше годі буде очікувати інвестицій, без яких не буде швидкого розвитку», – зазначали європарламентарі.
Актуальною для бізнесу в Україні залишається і проблема рейдерства. За даними Генпрокуратури, за останні три роки в Україні сталося понад 1700 рейдерських захоплень приватних підприємств. Рейдерство зазвичай пов’язане з діями реєстраторів або з судовими рішеннями щодо зміни майнових прав, складу засновників або керівників підприємства.
Наочний приклад
Не надто сприятливий інвестиційний клімат й далі потерпає від випадків корпоративного рейдерства. Частина цієї сумної мозаїки – компанія «ІК АКТИВ», на базі якої функціонує один з лідерів виробництва олії в Україні – спільний проект турецьких інвесторів та українських партнерів.
«У 2008 році я познайомився з Ольгою Євстаф’євою і ми вирішили створити спільний бізнес. Спочатку я працював з Ольгою, але згодом до нас приєднався її чоловік Руслан. Вони постачали мені багато товару, з чого я зробив висновок, що це – надійні партнери. Я мав намір інвестувати в Україну і відкрити 3 заводи, а не один», – розповідає у ексклюзивному інтерв’ю Мюджахіт Тюрккан, один із турецьких інвесторів та співвласників компанії «ІК АКТИВ». Тож українські партнери та турецькі інвестори вирішили об’єднати зусилля та побудувати в Україні завод з переробки олійних культур на рослинні олії та шроти. На той час шрот був дуже популярною сировиною у Туреччині, а Україна почала виходити у лідери з експорту рослинних олій у світі, тому ніша була цікавою і перспективною.
У 2009 р. з’явився турецько-український бізнес. Подружжя Євстаф’євих та турецькі бізнесмени Мюджахіт Тюрккан, Лютфю Тюрккан та Ахмет Пеніч стали власниками часток у статутному капіталі ТОВ «ІК АКТИВ». Завдяки, в першу чергу, турецьким інвесторам на базі «ІК АКТИВ» вдалося збудувати олійноекстракційний завод. Початкові інвестиції склали близько $25 млн. Сфери впливу партнери поділили. За словами турецьких інвесторів, гроші залучали через кредитування турецькими фінансовими установами, зокрема, CreditWest. Також їм вдалося домовитись про постачання обладнання на завод без націнки. Євстаф’єв же взяв на себе питання постачання на завод сировини.
У 2012 р. будівництво завершилось. На момент здачі заводу в експлуатацію потужність переробної лінії складала 700 тон насіння соняшника на добу. Щомісячно близько 14 тис. тон олії із заводу йшло виключно на експорт. У найближчі кілька років власники компанії збиралися інвестувати у будівництво нових виробничих потужностей ще близько $25 млн. «У нас великий досвід з продажу сільськогосподарської продукції до Європи, Китаю та Індії. Ми доклали зусиль, щоб зробити це і в Україні. Ми зробили завод таким, яким він є сьогодні», – розповідає Мюджахіт Тюрккан.
Роковий 2017-й
Однак, за словами турецької сторони, з кінця 2017 р. Руслан Євстаф’єв намагається витіснити турецьких партнерів з бізнесу та отримати контроль над активами. На їх думку, послуговується він не цілком законними методами, пишуть ЗМІ. Це попри те, що ще на початку 2017 р. в інтерв’ю виданню «Лендлорд» Євстаф’єв називав спільний проект будівництва «романтичним поривом» та ані словом не обмовився про ймовірний конфлікт з турецькими партнерами. Проте з літа 2019 р. бізнесмен розпочав активну кампанію в медіа, де відстоює позицію постраждалого. За словами Євстаф’єва, «рейдерять» саме його.
Турецькі партнери не погоджуються. «Руслан Євстаф’єв вирішив, що він хоче самостійно володіти заводом і йому не потрібні турецькі партнери. Він дійшов до того, що намагається зупинити виробництво. Було ініційовано ряд судових справ проти компанії та турецьких партнерів за завідомо безпідставними позовами, але ми всі їх виграли. Було сфальсифіковано документи, що є порушенням закону», – розповідає Мюджахіт Тюрккан.
Так, згідно з даними сайту «Судова влада», за участі Євстаф’єва та, за словами турецьких інвесторів, афілійованих з ним осіб було ініційовано низку судових справ проти компанії «ІК АКТИВ» та інших компаній турецьких партнерів.
Як стверджують турецькі інвестори, в одній із справ Євстаф’єв вимагав визнати недійсним перехід своєї частки у бізнесі турецьким партнерам, оскільки бізнесмен начебто продав її їм за $3 млн, але грошей не отримав (див. нижче за посиланням рішення першої та апеляційної інстанцій). Згодом підстави позову змінилися – начебто домовленостей узагалі не було, і підприємець став жертвою шахрайства. При цьому, це відбувається після дев’яти років успішної співпраці з турецькими партнерами. За цим позовом Євстаф’єв вже програв у суді першої та апеляційної інстанції, тепер її розглядатиме Верховний Суд.
Водночас з’явилися два штучних процеси (перший та другий) проти турецьких партнерів за підробленими, як стверджує турецька сторона, договорами позики та поруки. Фабула цієї судової справи така – начебто, турецькі партнери стали поручителями за договорами позики на значну суму коштів. Позику за договорами не повернули, а тому частки турецьких партнерів в компанії мають перейти до кредитора. Цікава деталь в цій історії — позивач в одній із справ (зокрема, 201/5359/18), він же і кредитор, Іван Царан, натепер відбуває покарання у колонії, тож фізично ані позичити гроші, ані навіть з’явитись до суду та подати позов він не міг. Це підтвердила відповідь на адвокатський запит до колонії, де зараз перебуває Царан.
Втім, ймовірною метою цих позовів було блокування часток та господарської діяльності «ІК АКТИВ» та іншої компанії, учасниками якої є турецькі партнери. Адже доки їх розглядали, діяли заборони на вчинення будь-яких дій із рухомим та нерухомим майном компаній, а також заборона вчиняти реєстраційні дії щодо компаній у корпоративному реєстрі.
Більше того, як стверджує турецька сторона конфлікту, компанію «ІК АКТИВ» намагалися відібрати шляхом підписання в суді мирової угоди. Випадково з Єдиного державного реєстру судових рішень адвокатам турецьких партнерів стало відомо про те, що начебто турецькі партнери передали свої частки в компанії афілійованій особі Євстаф’єва. Для з’ясування всіх деталей адвокати ознайомилися з матеріалами справи. Вони виявили, що справу будували виключно на неіснуючих документах (посвідчена нотаріусом довіреність була підроблена, як і підписи турецьких партнерів на договорах, що були у матеріалах справи). Та найцікавіше те, що «представник» турецьких інвесторів виявився підставною особою, яка представлялася прізвищем реального юриста. Щоб довести фальсифікацію, адвокати турецьких інвесторів вирішили скористатись почеркознавчою експертизою. Та їх чекав сюрприз. Невідомі викрали матеріали судової справи просто з приміщення Дніпровського апеляційного суду (!).
Показово, що всім цим судовим спорам передувало викрадення майна компанії «ІК АКТИВ». Це сталося 22 грудня 2017 р., коли невідомі, за припущенням М. Тюрккана, ймовірно будучи близькими до Євстаф’єва, зайшли на підприємство та викрали всі установчі документи, факсиміле, печатки та оригінали усіх документів. З того ж часу стартувала медіа-підтримка захоплення – відповідні публікації робив і тодішній народний депутат Євген Дейдей.
За словами турецьких інвесторів, такий підхід для Євстаф’єва – звична річ. «Він продав транспортну компанію без відома свого партнера і дружини Ольги Євстаф’євої. Ймовірно, він сфальсифікував її підпис у нотаріуса», – розповідає Мюджахіт Тюрккан. З дружиною Євстаф’єв, за інформацією джерел, розійшовся ще наприкінці 2016 р. Сама ж Ольга начебто підтримує турецьких партнерів і вкрай негативно ставиться до вчинків чоловіка. Однак напряму із Євстаф’євою зв’язатись не вдалось.
Відкрита війна
З серпня 2019 р. конфлікт вийшов зі стін судів у публічну площину. Євстаф’єв почав активно виступати у ЗМІ та на подіях щодо рейдерства, намагаючись довести, що це в нього “віджимають” бізнес.
Як заявили у серпні турецькі інвестори у зверненні до президента України Володимира Зеленського, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб загадковим чином зник запис від 2009 року про те, що Євстаф’єв передав частку на користь турецьких партнерів. Все виглядало так, ніби турецькі партнери ніколи не були співвласниками «ІК АКТИВ», хоча 10 років до цього Руслан Євстаф’єв брав участь в управлінні компанією спільно з ними.
Юристи «ІК АКТИВ» одразу сприйняли це як порушення законодавства. «За законом, скасувати реєстраційну дію можна лише на підставі відповідного рішення суду. Водночас, як нам відомо, жодних судових рішень з цього питання не приймалося, тобто дія скасована незаконно», – підкреслюють у розмовах адвокати турецьких бізнесменів.
Разом із тим державний реєстратор Семенуха І.О. за ймовірно підробленими документами у серпні змінив директора ТОВ «ІК АКТИВ». Новим очільником став сам Руслан Євстаф’єв. Юристи турецької сторони розповідають, що підстав для такого рішення теж не було, адже учасники компанії такого рішення не приймали, і загальні збори учасників не скликалися та не проводилися.
Турецькі бізнесмени звернулися до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мінюсту зі скаргою на дії державного реєстратора. На засіданні 30 серпня 2019 року комісія визнала: реєстраційні дії вчинили з грубим порушенням законодавства. І Мінюст про це видав відповідний наказ, за наслідками якого посада директора була повернута Катерині Герасименко, а турецькі інвестори відновили статус співвласників «ІК АКТИВ».
При цьому Євстаф’єв заявляє, що завод збудував власним коштом. В інтерв’ю Обозревателю від 21 серпня 2019 р. він розповідав: «У 2009 році я купую завод в місті Кривий Ріг і інвестую в нього 9 млн доларів своїх особистих коштів! Три мільйони мені обійшовся майданчик і шість мільйонів я інвестую в завод. Турки мали стати моїми партнерами 50/50». Про мільйонні інвестиції турецьких партнерів у будівництво та розвиток заводу він і словом не згадує. Більше того, намагається очорнити їх репутацію в ЗМІ, а також звинувачує у допомозі іноземцям екс-очільника Мінекономрозвитку Степана Кубіва, Мустафу Джемілєва та інших.
У цій всій історії насторожує те, що, за твердженнями Євстаф’єва, його усунули від керування компанією ще в 2012 році. І весь цей час він мовчав, не звертався до правоохоронних органів та давав інтерв’ю як успішний власник прибуткового заводу. І про те, що у серпні 2019 року Євстаф’єв сумнівним шляхом на деякий час став директором та власником частки в 60% у «ІК АКТИВ», підприємець теж ніде не згадує.
Поговорити з Євстаф’євим автору цих рядків не вдалося – на дзвінки Євстаф’єв не відповів. У той же час турецькі інвестори з дружиною Євстаф’єва намагаються знизити градус конфлікту та відстоюють свої інтереси у судовому порядку. «Ми мажоритарні акціонери, нам належить 75%. Ми не посягаємо на його частку у «ІК АКТИВ» та не ініціювали у відповідь жодних судових процесів щодо його часток чи власності», – каже Мюджахіт Тюрккан.
Фінальне засідання у справі щодо передачі частки відбудеться цієї осені у Верховному Суді. Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень розгляд справи зупинено: наразі в суді слухатимуть подібну справу, рішення по якій може вплинути на хід корпоративного спору щодо «ІК АКТИВ».
Питання руба
В Офісі бізнес-омбудсмена розповідають, що випадки корпоративного рейдерства – не рідкісні в Україні. «У четвертому кварталі 2018 року значно зросла кількість звернень на дії реєстраційних служб Міністерства юстиції – на 83% в порівнянні з четвертим кварталом 2017 року. Це питання, пов'язані з рейдерством. Але завдяки своєчасним діям в багатьох випадках вдалося відновити законні права підприємців, вони не зазнали значних збитків», – розповідає бізнес-омбудсмен Альгірдас Шемета.
У його офісі намагаються допомагати підприємцям чимшвидше повернути свій бізнес, але не можуть втручатись у випадку судової справи. Тим не менше, кажуть, що часто вдається повернути підприємство через комісію при Мінюсті, яка розслідує такі атаки. «В середньому на розслідування кожної справи йде близько 65 днів. Але в деяких випадках діємо набагато швидше. Особливо якщо це стосується рейдерських атак: в таких випадках зазвичай намагаються відразу перепродувати бізнес, і потім дуже складно розібратися», – кажуть в органі. Повернути власність вдається геть не завжди.
Історія «ІК Актив» доводить, що в Україні досі можливе рейдерське захоплення компанії з іноземними інвестиціями. 2019 р. – найкращий час для того, аби змінити статус кво, адже президент Зеленський обіцяє прихід нових інвесторів із Туреччини та інших країн. Іноземний бізнес може відгукнутися на його заклик. Та для цього їм потрібні сприятливий інвестиційний клімат, справедливі суди та усунення проблеми, яку становлять для бізнесу «чорні» реєстратори.
