Новини та ділова аналітика для проактивних

Ірина Дворська, TravelHub: Відновлення туристичної інфраструктури після Другої світової війни. Чому може навчити досвід країн

10 июня 2022 — 12:14

Ірина Дворська, засновниця TravelHub (думка):

Війна, як не дивно, здатна доволі часто стати головним імпульсом для розвитку зруйнованого бойовими діями міста. Відновлюючи міста можна повністю змінити їх урбаністичний простір, створити більш вдалу туристичну інфраструктуру, що напряму буде позитивно впливати на відновлення економіки країни.

Більше того, сучасна історія доволі часто демонструє, що закінчення війни може вплинути й на глобальні тенденції в туризмі. Так, наприклад, після Другої світової, в період середини 1950-х років народжується організований туризм в його нинішньому розумінні, який став повноцінною галуззю світової економіки. І сталося це, в тому числі, і завдяки масовому відновленню європейських міст.

 

Такі різні шляхи

Автор британського бестселера «Архітектори без кордонів» (Charlesworth E. Architects without frontiers: war, reconstruction and design responsibility), стверджує, що всі суперечки про відновлення міст можна розділити лише на два головні підходи.

Перший – це «факсимільний метод». Він полягає в тому, що точно відтворюється образ міста за принципом «що це було, як це було, де це було». Цей підхід передбачає, що відновлення точної копії фасадів будинків – це як психологічна терапія для травмованого суспільства, щоб повернути життя в нормальне русло, відновити історично важливі та сакральні місця. По цьому шляху пішли у багатьох зруйнованих війною польських містах (наприклад, Варшава, Гданськ) або у німецькому Мюнхені, Дрездені.

Другий метод – «комбінований». І полягає він у реконструкції міст з часто радикальними трансформаціями характеру міста та його архітектури. Яскравий приклад – повоєнна розбудова нідерландського Роттердаму, британського Ковентрі та німецького Берліну. Важливо відмітити, що, наприклад, у різних німецьких містах по-різному підходили до відновлення – десь намагалися максимально зберегти довоєнну архітектуру, принаймні у центрі, а десь будували за новою. На це впливало кілька факторів – ступінь руйнування міста, історична цінність його архітектури, фінансове забезпечення та приналежність до ФРН або НДР.

Цілком очевидно, що перший, «факсимільний метод» більш застосований в містах, які мають давню історію і їх туристична привабливість у довійськовий період полягала саме у архітектурі. Тоді як «комбінований» – більш вдалий підхід для міст, які й у довоєнний період мали чимало інфраструктурних проблем, не відрізнялись особливою вдалою урбаністикою і через це не особливо були привабливими для туристів.

Щодо практичного досвіду відновлення зруйнованих міст виокремилося три основних: радянський, європейський, японський.

1. Радянський.

У Радянському Союзі фактично вибирали на карті місця, де з'являться заводи-гіганти чи промислові комплекси. Туди перекидали всі необхідні ресурси та спрямовували потоки людей. Зрозуміло, ніхто взагалі не переймався про те чи буде жити комфортно в цих містах, і тим більше – чи будуть вони привабливими для туристів. Тому на мапі СРСР того часу виникло багато однотипних населених пунктів, з потворною забудовою та похмурим туристичним анти-іміджем. 

2. Європейський.

Ринкова економіка Заходу, а не планова як в СРСР, не дозволяла штучно генерувати нові місця виробництва, тому в Європі просто відновлювали житловий фонд та інфраструктуру, обравши два з вище перелічених підходи: «факсимільний» чи «комбінований».

3. Японський.

Японія пішла власним шляхом. Після війни, американці активно створювали в цій країні нове виробництво, вирішуючи проблему із зайнятістю, а саме будівництво було віддано на відкуп місцевим мешканцям. І японці підійшли до цього із економічним та архітектурним хистом.

По-перше, тоді склалася класична японська забудова: площі із ультрасучасними хмарочосами переходять у середньовічні квартали. Вдалося поєднати хайтек-будови та унікальну історичну архітектуру. Але від цього був і економічний зиск. У будиночках з'явилася велика кількість дрібних майстерень та крамниць. Це дало шалений поштовх розвитку малого бізнесу. І саме він став основою японського економічного дива.

Але по справжньому одним з найбільш надихаючих є приклад японської Хіросіми. Здавалося, як може відновитися місто після ядерного удару, ще й приймати мільйони туристів щороку. Який туристичний зміст можна віднайти в місті з такою трагічною історією?

Закон японського уряду про будівництво в Хіросімі 1949 року передбачав не просто реконструкцію, він мав на меті змінити образ міста, перетворити Хіросіму на меморіальне місто світу, що «символізує щире прагнення справжнього і сталого миру». На березі річки Мотоясу був розбитий Меморіальний парк світу. Він займає територію понад 12 гектарів, тут знаходяться Меморіальний музей світу, безліч пам'яток, ритуальний Дзвін світу. Тут не обмежились одними пам'ятниками. Хіросіма набагато зеленіша, ніж середнє японське місто. Тут багато парків, садів, пішохідних доріжок вздовж річки.

 

Що робити Україні?

Як бачимо, ми не унікальні у своїй власній біді зруйнованих війною міст. Досвід світу демонструє, що будь-які руйнування відновлюються. Україна має унікальний шанс відновити свої міста прискореними темпами за допомогою чисельних закордонних партнерів та міжнародних організацій. Одночасно у багатьох українських міст з’являється шанс віднайти власний, новий, більш туристично привабливий образ. А також стати більш комфортними в інфраструктурному плані, енергонезалежними та модерновими.

Якщо візьмемо українські міста, які вже дуже сильно постраждали від військових дій російських окупантів – то «комбінований підхід» у реконструкції згодиться саме Маріуполю, Бучі, Ірпеню. Тоді як для Сум та Чернігова, де російським агресором зруйновано чимало історичних пам‘яток – важливим буде «факсимільний підхід» із відновленням зруйнованих та пошкоджених пам‘яток історії.

Міста та інфраструктуру треба буде планувати відбудовувати з урахуванням безпекових викликів. Навіть після перемоги України у війні, скажений агресор навряд чи кудись подінеться і ми практично перетворимося у східноєвропейський Ізраїль, який вимушений також жити поряд із агресивним і терористично налаштованим сусідом. При цьому щороку Ізраїль приймає десятки мільйонів туристів зі всього світу, думаючи не тільки про їх розваги та сервіс але й про їх безпеку.

Тому при відбудові та реконструкції українських міст треба буде серйозно переглянути стандарти безпеки для їх мешканців та гостей. необхідно буде враховувати збільшення надійних бомбосховищ, в тому числі і на туристичних об‘єктах, у музеях мають з’явитись повноцінні та добре прораховані логістичні шляхи евакуації цінностей у разі військової небезпеки.

Попереду величезна робота не тільки архітекторів та будівельників, але й спеціалістів із брендінгу міст та представників туристичної галузі. Фактично, треба буде працювати над створенням нових обличь міст, віднаходити нові туристичні змісти та правильно пропонувати їх іноземним туристам.

Публікації у форматі «Колонки» відображають думку виключно автора тексту, що вказаний на початку статті. Позиція автора колонки може не співпадати з точкою зору Нова Влада. Видання залишає за собою право публікувати думки інших авторів про викладені у даній колонці теми.