Напередодні 1 вересня в Києві в укритті Національного авіаційного університету (НАУ) сталася пожежа. Але горіло не облаштоване партами бомбосховище, куди минулоріч водили на екскурсію міністрів. Пожежа трапилась у сховищі для студентів, яке знаходиться у жахливому стані, й відвідують його тільки безхатченки. Про це повідомила депутатка Київради Ксенія Семенова на своїй сторінці у Facebook.
"Післязавтра 1 вересня. Цікаво, що думає МОН про безпеку студентів", — написала Ксенія Семенова. Вона відмітила у дописі міністра освіти та науки України Оксена Лісового. Нещодавно очільник МОН оголосив догану ректору НАУ Максиму Луцькому. Ще донедавна така новина була б фактично неможлива. Але часи міняються.
«Підстава – порушення законодавства про освіту і вимог контракту. Зокрема, щорічний звіт керівника ЗВО повинен містити інформацію про рівень досягнення цільових показників діяльності закладу, визначених контрактом. У звіті ректора НАУ такої інформації не було. Нагадаємо, що згідно з трудовим законодавством повторне порушення може призвести до звільнення з посади», - повідомили в МОН.
Почесний професор та почесний доктор кількох вишів в Україні та за кордоном
Максим Луцький очолив НАУ в 2021 році, коли міністром став Сергій Шкарлет. Після того він неодноразово попадав у скандали, повʼязані з посадою. Так, наприклад, у 2023 році він погрожував студентам через жарти про, на той час, вже ексміністра. А 2022 року його критикували за фото зі Шкарлетом, де вони позували в одностроях та зі зброєю у Києві, коли росіян вже відтисли від столиці. Причому автомат Луцького, який тримав палець на спусковому гачку, був спрямований в коліно міністра.
Хоча про скандали з Луцьким неодноразово писали й раніше. Наприклад, «Наші гроші» вказують, що керівництво НАУ, коли Луцький був проректором, змусило студентів купувати форму у заступниці Луцького по районній організації "Партії регіонів".
Луцький народився 4 червня 1976 року в київський сім'ї науковців — професора КПІ та співробітниці Інституту кібернетики. У 90-х роках навчався в КПІ (спеціальність «Комп'ютерні та інтелектуальні системи та мережі»), там же закінчив аспірантуру, у 2004 році став кандидатом наук (спеціальність «Автоматизовані системи управління та прогресивні інформаційні технології»). Під час навчання стажувався у Німеччині, тоді ж почав бізнесову карʼєру та одружився.
З 2001 року — перший заступник голови правління страхової компанії «Українські резерви». З 2002 — керівник підрозділу «Сервісний центр» Національного авіаційного університету. Балотувався до Київради — безуспішно — у 2005.
З 2006 року - проректор з корпоративного управління та міжнародного співробітництва НАУ, доцент. Від блоку Юлії Тимошенко обрався до Верховної Ради, де перейшов до антикризової коаліції під проводом регіоналів. У 2007-му — заступник очільника МОН Станіслава Ніколаєнка. З 2008-го – проректор з міжнародних зв'язків, потім - перший проректор НАУ. У 2010 року знову став нардепом - від Партії регіонів. З 2012 року – радник прем'єр-міністра Миколи Азарова з питань освіти, наукової діяльності та інновацій. Тоді ж знову балотувався до ВР від "Партії регіонів" - невдало.
Навесні 2013 року очолив Солом'янську РДА Києва, звідки був звільнений через рік Турчиновим. Та успішна карʼєра Луцького все ж продовжилася. Ще 2012 року Луцький отримав ступінь доктора технічних наук (спеціальність «Математичне та програмне забезпечення обчислювальних машин і систем»), у 2013 році - вчене звання професора кафедри безпеки інформаційних технологій НАУ. У 2017-2018 роках працював завкафедрою в МАУП, потім — завкафедрою та проректором у Національній Академії керівних кадрів культури і мистецтв. 28 січня 2021 року переміг на виборах ректора НАУ (63,9 % голосів). Після чого отримав звання почесного професора та почесного доктора кількох вишів в Україні та за кордоном. Займався, зокрема, розвитком безпілотної авіації.
Говорять, що своєю успішністю Максим Луцький зобовʼязаний, зокрема, тим, що може знайти спільну мову з можновладцями. Так, він — кум Дмитра Табачника, що мало неабияку вагу за часів правління Леоніда Кучми, Віктора Януковича і навіть — Віктора Ющенка. Та це не завжди рятувало його від проблем.
Тюремний термін та два замахи на життя
Так, у 2010 році «Україна молода» оприлюднила дані, що «Луцький Максим Георгійович був засуджений за частиною 3 статті 213 Кримінального кодексу УРСР — «заздалегідь не обіцяний збут або зберігання з метою збуту, а так само придбання з метою збуту майна, завідомо здобутого злочинним шляхом». Як пише інтернет–видання «Обозрєватєль», «за чутками, за спиною пана Луцького є й невеликий тюремний термін за крадіжку комп’ютерів із Київського політехнічного інституту, де тоді працював його батько». У 2000 році Луцький свою судимість, очевидно, погасив».
У 2009 році на життя Луцького здійснили два замахи, щоправда, жодна куля з півдесятка випущених не влучила в ціль. Під час другого замаху охоронцям вдалося затримати стрільця, який вказав на замовників та організаторів замаху — зокрема працівників НАУ доцента Сергія Онищенка (посередник) і професора, проректора Юрія Симоненка (замовник). Наступного року справу проти них передали до суду. Та в суді, що тягнувся роками, були озвучені покази, які ставили під сумнів реальність замахів. Так, наприклад, кулі були випущені зсередини автівки потерпілого. Підсудні заявили, що замах організував сам Луцький, міліціонери спеціально під час замаху чергували на території НАУ. А на допитах затриманих катували, щоб вони обмовили Симоненка. У 2014-2015 році були відкриті кримінальні провадження щодо фальшування цієї справи міліціонерами, Луцьким та заступником на той час генпрокурора Рінатом Кузьміним.
«УП» вказує, що інсценування замаху було організоване для того, щоб до Луцького перейшли права на забудову території університету: «З 2002 року в НАУ задумали на пустирях поблизу університету збудувати житлові корпуси, частину квартир у яких планував передавати викладачам, а на перших поверхах розташувати адміністративні та аудиторні приміщення. Компанія, яка започаткувала будівництво, належала Симоненку та ректору Бабаку. Коли перший надовго пірнув у СІЗО, компанії ТОВ "Інвест-технологія" та ТОВ "Фінансова компанія "Толока" перейшли у розпорядження Луцького».
Схеми заволодіння університетськими коштами та землями
Перший інвестиційний договір щодо забудови університет уклав у 2007 році — його підписали тодішній ректор Віталій Бабак та Максим Луцький як заступник міністра освіти і науки, вказує «Бабель». Забудовниками стали «Житлоінвестбуд» та «Толока». Причому адреса «Толоки» до 2018 року збігалася з адресою компаній Луцького та його благодійних організацій «АЛЬФА КАПІТАЛ ГРУП», «ЛАГУНА ІНВЕСТ», «Фонду Максима Луцького» та «Соціальної ініціативи Максима Луцького». Сам Луцький при цьому вказує, що не має стосунку до забудовників: «Засновником “Толоки” є рідний брат колишнього ректора НАУ Віталія Бабака Сергій Оніщенко та замовник мого вбивства Юрій Симоненко. Десь 20 років тому вони продавали приміщення, і я його придбав».
Викладачі вишу, що сподівалися отримати житло в новобудовах, жалілися, що дісталося співробітникам тільки кілька квартир — та й то тільки наближеним до керівництва. Луцький причетність до забудови заперечував, вказував, що просто добудовує те, що почали його попередники. Проте у Facebook діє «Група про рейдерів Луцького Максима Георгійовича та Клименка Сергія Дмитровича, які вкрали землі НАУ, обікрали "Терра Банк" та на виведені кошти будують ЖК "М.Донця, 1", ЖК "Відрадний, 2", ЖК "Авіа Квартал", ЖК "Z community", "Balukhova Hills", не сплачують податок на прибуток та ПДВ зі своєї Фінансової Компанії ТОВ "Толока" та ТОВ "Фінансова Компанія "Фактор Груп", агенція нерухомості ТОВ "Траєкторія", ТОВ "Стоун Хедж Девелопмент", ТОВ "ЮК Право та Гроші", ТОВ "Альфа Капітал Інвест", займаються шахрайством, рейдерством, відмиванням грошей, залучаючи до свого організованого злочинного групування своїх родичів».
Про непрозорі схеми заволодіння університетськими коштами та землями також свідчить розвідка Слідство.Інфо, за даними якого гектари університетських земель відходили забудовникам за безцінь. Окрім того — НАУ вкладав свої кошти в розробки планів, а отримував приміщень набагато менше, ніж було передбачено договорами. Щодо «Терра банку», то, як повідомляє видання “Апостроф» з посиланнями на інші ЗМІ, ЄРДР та рішення суду, його було куплено 2013 року у колишнього власника за 40 мільйонів доларів, отриманих у кредит у цьому ж банку. А наступного року доведено до неплатоспроможності оформленням на підставних осіб багатомільйонних кредитів, що не поверталися.
Після Майдану в 2014 році Луцький повернувся до НАУ - проректором. Наступного року був звільнений, оскільки його призначення відбулося «з перевищенням службових повноважень без погодження Вченої ради НАУ, всупереч Статуту». Але того ж року його поновили. Однак тодішній міністр освіти Сергій Квіт звільнив і Луцького, і в.о. ректора, що його то звільняв, то поновлював, «через продовження ним фінансових схем по вимиванню коштів з університету».
У 2019 році Луцький безуспішно балотувався до ВР від ОПЗЖ. Чергове повернення до НАУ відбулося вже при міністрі Шкарлетові. Максим Луцький виграв вибори на посаду ректора з великим відривом. Хоча його попередник Володимир Ісаєнко, звільнений у 2020 році, за день до виборів отримав рішення суду про поновлення на цій посаді і намагався оголосити їх незаконними. А, на той час, очільник Управління проведення обов'язкових повних перевірок НАЗК Сергій Петухов з посиланням на лист Мінʼюсту заявив, що Луцький повинен був пройти люстрацію і не міг брати участь у виборах. Та, не зважаючи ні на що, наразі Максим Луцький очолює університет.
