Кому це вигідно
Ситуація довкола мера Ірпеня Володимира Карплюка отримала своє нове несподіване продовження.
Те, що ця стаття публікується саме зараз, – не випадковість. Потрібно було дочекатися, поки вляжеться збурена інформаційна хвиля і на поверхні проявиться істина.
До речі, як виявилося, інформаційний резонанс проти Карплюка був добре зрежисований. Це зрозуміло кожному, хто має навички до простого аналізу. В один день усі центральні телеканали, радіостанції, інтернет-ЗМІ і друковані видання заговорили про мера невеликого міста Ірпінь з одним-єдиним меседжем. Деякі видання навіть трохи перестаралися і написали про обшуки в будинку Карплюка ще до початку тих самих обшуків. Майже ніхто не намагався копнути глибше, проаналізувати, розібратися, подати кілька точок зору. Таких – одиниці.
Але прояснити ситуацію можна, вона не така складна, як здається на перший погляд. Достатньо почати з логічного питання – кому це вигідно? І зібрати факти. Так ми і зробили.
Перше. Володимир Карплюк працює на посаді Ірпінського міського голови менше двох років. Ті звинувачення, які наразі намагаються до нього приклеїти, ніяк не клеяться: бо не міг Карплюк розпаювати поле, коли йому було 14 років.
Друге. Жодних офіційних звинувачень Карплюку правоохоронці не висунули. Кримінальних справ не відкрито. Нічого протизаконного в будинку мера не знайшли. Складається чітке враження, що розмиті заяви представників Генпрокуратури і обшуки розраховані виключно на те, щоб влити негатив в інформаційний простір. Зробити картинку. (Щось на зразок «розіп’ятого хлопчика» на Донбасі).
Третє. Ірпінь, а особливо Приірпіння – це гектари Біличанського лісу та інших вільних від забудови земель. Не секрет, що ці території дуже цікавлять столичних забудовників: землі у Києві під нові висотки не залишилося; у місті вже зараз нараховано кілька десятків скандальних будівельних майданчиків; люди буквально лягають під бульдозери, захищаючи останні зелені зони мегаполіса. Соціальна напруга росте, і це сигнал для великих забудовників, що потрібно нарізати землю під Києвом. В інфраструктурному плані – найбільш вигідний саме Ірпінський регіон.
Четверте. Роззираємося у пошуках конкретних прізвищ забудовників, які підбираються до земель Приірпіння, і одразу кидається в очі власник будівельної корпорації «XXI століття» Лев Ревазович Парцхаладзе. Він же – перший заступник губернатора Київщини. До цього Парцхаладзе – депутат Київської міської ради двох скликань (2002 і 2008 року), який голосував за скандальний проект рішення про приєднання селища Коцюбинське на Київщині до столиці. Хто ще не знає – Коцюбинське з 60-тих років минулого століття адміністративно підпорядковане Ірпеню. Селище оточує той самий Біличанський ліс. Пазл складається ідеально: за лаштунками театралізованого скандалу з Ірпенем і Карплюком, схоже, стоїть саме Парцхаладзе.
Про це прямо заявляє політолог Кирило Сазонов. «Мало хто знає, що війна мерів невеликих міст під Києвом з обласною владою триває вже багато років. Причина банальна… По-перше, ціни на землю тут високі, а розпоряджається нею не ОДА, а місцева рада. По-друге, досить по-перше. Більш ніж достатньо. Непокірних мерів свого часу активно «кріпили» люди Януковича, але не впоралися і довелося домовлятися. Тепер наступна серія «примусу до дружби». Почали з мера Вишгорода, Буча та Ірпінь – наступні у списку. Нічого особистого, просто бізнес. Я заморочився і поспілкувався з людьми на місцях, які в курсі ситуації. Насправді для багатьох секретів тут не було з самого початку. Ніякого очищення – просто переділ. Дехто хоче отримати право впливати на земельні рішення в безпосередній близькості від столиці. Перемагати на виборах, проводити свою фракцію до міських рад довго і дорого. Та й ні до чого – прокуратура куди ефективніше. Місцеві впевнені, що Луценко використовують «втемну», а замовником називають заступника київського губернатора Лева Парцхаладзе. Потужний забудовник і теж борець з корупцією, якому Федорук і Каплюк чи м'яко відмовили в праві брати участь в розподілі землі, чи то взагалі показали на двері. Ось і «отвєтка» прилетіла», – аналізує ситуацію Сазонов на особистій сторінці у соцмережі.
Журналіст Юрій Романенко також упевнений, що в ситуації навколо Бучі та Ірпеня мова йде не про справедливість, а про переділ ринку: «Доля бучанських і ірпінських земель – це доля всієї України. Смішно дивитися на розбиті теплиці НАНУ у Ворзелі або вбиті сараї колишніх оздоровниць там таки. На їх місці могли бути кампуси університетів, технопарки, сучасні таунхауси. Але стоятимуть сараї і потворні висотки, поки кожна нова влада буде починати черговий «чорний переділ» під виглядом «боротьби з корупцією».
Про те, що перший заступник губернатора Київщини намагається дискредитувати його ім’я в регіоні ще у 2015 році заявляв і сам Володимир Карплюк у відеозверненні до президента. Тоді реакції від Порошенка не було. Парцхаладзе трохи вичекав і знову вдарив, щоб дотягнутися врешті до Біличанського лісу.
Парцхаладзе – будівельник схем
Оцінку політичній діяльності Лева Парцхаладзе ще у 2012 році дав громадський рух ЧЕСНО – «не відповідає критерію добропорядного і чесного політика».
Лев Ревазович як політик підпадає під поняття «тушка» – у «Київраду» він пройшов за списком партії Блок Віталія Кличка. Але після обрання вийшов із фракції партії та створив власну фракцію «Сильна Україна».
Громадський рух ЧЕСНО також дослідив причетність Парцхаладзе до корупційних дій. Виявляється, компанія «XXI століття», що належить Парцхаладзе Леву Ревазовичу, ініціювала незаконну забудову у столиці із порушенням експлуатаційних норм, Генерального плану Києва, що становить небезпеку для оточуючих будинків. У ході підготовки будівництва забудовник знищив дерева, що укріплювали схили, на яких стоять сусідні житлові будинки.
Як зазначає газета «Україна молода»: «Пан Миргородський та його колега Лев Парцхаладзе (депутати Київради, обрані від блоку Кличка, а з 2010 р. – члени фракції «Сильна Україна») мають безпосередній стосунок до однієї великої бізнес–структури – «Інвестиційної компанії «XXI століття». За даними сайту Київради, Миргородський там – член спостережної ради, Парцхаладзе – її голова». Окрім того, на момент початку будівництва бізнес-партнер пана Парцхаладзе Андрій Садовський був членом постійної комісії Київради з питань екологічної політики та тимчасової контрольної комісії з розгляду колективних звернень громадян із перевірки рішень Київради щодо надання земельних ділянок юридичним та фізичним особам під забудову та фактів порушення забудовниками діючого законодавства. Також повідомляється, що пан Андрій Садовський, попри розголос і невдоволення киян, не реагував на звернення.
Фактично Парцхаладзе створив Київській міській раді власну структуру, яка представляла інтереси його бізнесу! Це явне перевищення службових повноважень і корупція у великих розмірах.
«Наведена інформація є свідченням того, що Парцахаладзе Лев Ревазович міг використати особисті зв’язки у Київській міській раді в своїх бізнес-інтересах, а отже, бути причетним до зловживання владою та службовим становищем», – констатує рух ЧЕСНО на своєму сайті.
Як виживають Карплюка з Ірпеня?
Діяльність Парцхаладзе у Київській міській раді і у Київській обласній раді складаються в один ланцюжок. Зверніть увагу, у Київраді Парцхаладзе був причетний до скандального рішення Київради про приєднання селища Коцюбинське до Києва. Як відомо селище Коцюбинське – адміністративно підпорядковане місту Ірпінь з 60-тих років минулого століття. До речі, рішення про приєднання Коцюбинського до Києва було таки проголосоване. Але його скасували суди, бо це абсурдно, що одна міська рада може відкусити собі шматок землі – методика схожа на кримський референдум по Криму.
Другу спробу отримати доступ до Коцюбинського і Біличанського лісу Парцхаладзе зробив уже на посаді першого заступника губернатора Київщини. За даними низки ЗМІ, на місцевих виборах у жовтні минулого року він профінансував і просунув на селищного голову Коцюбинського нікому невідому до цього Олю Матюшину. Ідея була в тому, що селищна голова ініціює приєднання Коцюбинського до Києва. Тобто, щоб ініціатива пішла знизу. Але мешканці Коцюбинського (які до того ж є виборцями Ірпінського міського голови) проголосували за представників партії Карплюка «Нові обличчя». Вони сформували у селищній раді переконливу більшість, тому зрозуміло, що задумка Парцхаладзе «відхапати» Біличанський ліс нібито законним шляхом – через рішення селищної ради – провалилася.
Тому далі Парцхаладзе, напевно, скористався послугами ще однієї своєї соратниці – нардепа Ольги Червакової, яка протягнула через парламент антиконституційне рішення про розпуск Коцюбинської селищної ради і перевибори місцевих депутатів. Верховна Рада не має повноважень розпускати селищні ради. В іншому випадку – ми тоталітарна держава з однією точкою управління. Вищий адміністративний суд скасував цю дику для цивілізованого світу постанову парламенту. Рішення ВАСУ залишив у силі і Верховний суд України, де Парцхаладзе намагався виграти апеляцію.
Перевибори Коцюбинської селищної ради таки відбулися. Незважаючи на абсурдність постанови і рішення двох судів найвищих інстанцій. Як ці вибори вдалося виправдати в законодавчому полі, чесно кажучи, я не зовсім розумію. Мабуть, це краще знає Лев Ревазович, який у день виборів 17 липня супроводжував свою ставленицю Ольгу Матюшину на виборчі дільниці у Коцюбинському.
Але й ці перевибори не дали бажаного результату Парцхаладзе – «Нові обличчя» Карплюка і самовисуванці, які підтримують його політику, знову набрали більшість у Коцюбинській селищній раді.
Подейкують, що після чергового провалу у Парцхаладзе трапилася істерика. Кажуть, що він носився по облраді з криками «я посажу этого Каплюка!». Офіційні результати виборів Коцюбинської селищної ради були оприлюднені у середу 20 липня. А вже у четвер, 21 липня, люди в масках прийшли з обшуками до будинку Карплюка та у квартиру його матері.
Дуже швидко Парцхаладзе стало зрозуміло, що Генпрокуратурі буде важко пришити Карплюку справу. Також після мітингу на підтримку мера під стінами ГПУ 23 липня офіційний Київ побачив, що Карплюка реально підтримує громада. І, очевидно, в погоні за гектарами Біличанського лісу у Парцхаладзе визрів ще один план – приєднати Ірпінь разом з підпорядкованими йому територіями (Коцюбинське, Гостомель, Ворзель) до Києво-Святошинського району Київської області. Києво-Святошинська районна рада навіть підготувала відповідний проект рішення. Якщо десь таке проголосують – депутатів районної ради можна сміливо виводити у наручниках і садити за зловживання владою. Добре, що депутати осмислили ситуацію і виключили з порядку денного питання 28 липня «Про звернення до ВР щодо розгляду питання повернення Ірпінського регіону до Києво-Святошинського району». Депутати не пішли на вчинення кримінального правопорушення і не стали голосувати за незаконне рішення.
Шокує, що всередині України олігархат чинить розподіл територій за зразком російських окупантів у Криму і сепаратистів на Донбасі. Дати оцінку діям Парцхаладзе на Київщині повинні СБУ, ГПУ і НАБУ.
Ігор Мусієнко
